COVID-19 та новий навчальний рік в університетах.
Нинішнього року 1 вересня двері університетів відчинилися не для всіх. З початком осені до навчання повернулися студенти старших курсів, а ось для першокурсників і новачків магістерських програм навчання стартувало з 15 вересня. Та й то не скрізь очно — дехто з першокурсників приїхав до вишу, винайняв квартиру чи влаштувався в гуртожитку, а потім дізнався, що навчання буде онлайн.
Пандемія внесла корективи у традиційні навчальні плани й методи викладання не лише в Україні. Університети по всьому світу впродовж літа готувалися до викликів нового навчального року в епоху COVID-19. І більшість рішень та відповідальності лягли саме на університети, а не на органи державної чи місцевої влади.
Найпоширеніше питання нового навчального року — чи можуть студенти повернутися в аудиторії після того, як навесні коронавірусна пандемія витіснила освіту в онлайн. Для багатьох в Україні це стало експериментом. Тим часом чимало іноземних інноваторів і експертів у галузі освіти прогнозували перехід навчання в онлайн уже давно.
Так, Біл Гейтс у щорічному листі говорив про це ще 2015 року. Професор Нью-Йоркського університету Ханс Тапарія у блозі для «Нью-Йорк таймс» запевняє авдиторію, що університети мають продовжувати надавати освіту онлайн через неконкурентоспроможність вартості очної освіти в період економічної кризи.
Карантинні обмеження українського уряду забороняють восени навчання лише в тих закладах вищої освіти (ЗВО), які розміщені в так званій червоній зоні. Зокрема онлайн розпочали навчальний рік ЗВО у Чернівцях та Івано-Франківську, а станом на 20 вересня очні заняття не могли проводитися у 27 закладах вищої освіти, більшість яких розміщені в Тернопільській області.
Тим часом не всі заклади в інших зонах поспішають збирати студентів у аудиторіях. Більшість віддає перевагу змішаному навчанню, що передбачає як онлайн компоненту, так і очні зустрічі. Наприклад, чимало ЗВО пропонують студентам приєднуватися до лекцій онлайн, а семінарські заняття проводять уже в університеті. Зокрема про навчання за таким принципом розповідають студенти КНЕУ ім. В.Гетьмана. Здебільшого ЗВО дозволяють факультетам і кафедрам приймати рішення про викладання онлайн чи очно самостійно. Наприклад, викладачі Національного педагогічного університету ім. Драгоманова (НПУ) коментують ситуацію, в якій один із факультетів вирішив проводити навчання виключно онлайн, тоді як інші працюють зі студентами і в аудиторіях. Організовано чимало способів забезпечити і ротацію студентів у приміщеннях ЗВО. Зокрема в НПУ першокурсників запрошують на навчання, щойно старший курс вирушив на практику. В Українському католицькому університеті студентів ділять на підгрупи, щоб забезпечити соціальне дистанціювання та безпеку всіх учасників освітнього процесу.
За кордоном рішення про спосіб навчання теж приймаються в рамках університетської автономії. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки жодна з моделей навчального процесу не практикується більшістю університетів. Відповідно до аналізу фахового видання The The Chronicle of Higher Education, 34% коледжів та університетів здебільшого викладають онлайн, 23% — здебільшого на кампусі (тобто в авдиторіях) , а 21% використовує змішану модель. Лише 10% американських ЗВО продовжують працювати виключно в онлайн режимі, і тільки 3.9% повернулися до повноцінного навчання на кампусі.
Чимало університетів США змінили свою модель викладання вже після початку навчання. Найгучнішою стала ситуація в Університеті Північної Кароліни (Чапел Гілл), який був першим публічним дослідним університетом США, що розпочав навчання на кампусі. Їхній семестр стартував 10 серпня, проте вже через дев’ять днів заклад перейшов на онлайн-навчання, адже 130 студентів захворіли на коронавірус.
Тим часом у Франції Бізнес-школа NEOMA відкрила стовідсотково онлайн-кампус.
На платформі студенти створюють своїх аватарів, які повноцінно взаємодіють із іншими учасниками академічної спільноти в онлайн просторі. Ти можеш відчинити двері, підняти руку або навіть пограти у футбол, не турбуючись про своє здоров'я. Візуальна ідентифікація аватарів із допомогою імен власників та їхніх посад в університеті дозволяє розрізняти учасників освітнього процесу дуже просто. Аватари переміщуються онлайн-університетом, щоб відвідати лекції, семінари та зустрічі з одногрупниками чи професорами, так, як студенти робили це в реальному житті. Такі студентські сервіси, як кар'єрний центр, центр здоров'я та бібліотека, теж доступні онлайн. Докладнішу екскурсію новим кампусом зацікавлені можуть переглянути за посиланням.
Спочатку ідею онлайн-кампусу розробляли для навчання іноземних студентів, які не могли приїхати навчатися фізично через карантинні обмеження, проте тепер вона розширена для використання всіма студентами і викладачами.
Підлаштуватися під можливості іноземних студентів довелося всім ЗВО. В Україні карантинні обмеження спочатку взагалі унеможливили в'їзд іноземців для вступу в університети, проте в результаті адвокаційної кампанії Український державний центр міжнародної освіти у співпраці з народними депутатами переконали уряд у необхідності змін правил в'їзду іноземних громадян, і вже наприкінці серпня українські ЗВО почали видавати запрошення на навчання абітурієнтам із інших країн. Наступним викликом для іноземних студентів, які здебільшого вивчають в Україні медицину, стало складання іспиту «Крок». Додаткову сесію цього іспиту було призначено, коли в Україні продовжували діяти карантинні обмеження на в'їзд іноземців. Однак, реагуючи на звернення студентів, Центр тестування при Міністерстві охорони здоров'я вирішив проводити додаткові сесії тестування після приїзду студентів до України.
З аналогічними викликами зіштовхнулися студенти, які планували навчатися в Європі, США та Китаї, адже чимало посольств не видавали студентських віз влітку. Іноземні студенти, які планували їхати на навчання до Німеччини, досить довго привертали увагу уряду до невизначеності в їхній ситуації, що, зрештою, закінчилося успішним розглядом студентських заяв. Посольства США зробили розгляд заяв на студентські візи пріоритетним, тож у країнах, де це дозволяли карантинні обмеження, вступники змогли отримали візи вже в серпні.
Безперечно, наявність візових документів не гарантує можливості фізично доїхати до місця навчання, тому університети запропонували різноманітні гнучкі плани початку освітніх програм. Наприклад, у Швеції програми, які мають значну частку іноземних студентів, розпочали навчальний рік онлайн, щоб забезпечити всім рівні умови. Американські ЗВО пропонували студентам розпочати навчання онлайн або перенести старт їхньої програми на весняний семестр. У Гонконзі студентам, які не мали змоги приїхати, також запропонували онлайн-навчання, тоді як студенти на території Спеціального автономного округу мають можливість навчатися як в аудиторії, так і онлайн.
Онлайн-навчання забезпечується з допомогою різних технічних засобів. Чимало університетів віддали питання вибору програмного забезпечення на розсуд самих викладачів. Українські університети для відеолекцій та семінарів активно використовують Zoom. Цей сервіс під час пандемії став одним із найприбутковіших у світі. Понад 265 тисяч компаній тепер використовують їхню програму. Проте використання Zoom містить ризики для безпеки даних, які у квітні оприлюднили дослідники з Університету Торонто (читайте Bill Marczak and John Scott-Railton Move Fast and Roll Your Own Crypto. A Quick Look at the Confidentiality of Zoom Meetings, а також Zoom’s Waiting Room Vulnerability). Тож чимало закордонних університетів віддають перевагу сервісові Microsoft Teams. Популярнішим у часи COVID-19 став і Google-клас, який використовують викладачі для зберігання та поширення навчальних матеріалів, комунікації зі студентами і оцінки їхніх знань.
Найпоширенішою системою управління навчанням в Україні став Moodle. За кордоном він теж є лідером, але там університети все ж таки мають ширший вибір програмного забезпечення. Чимало закладів використовують такі системи управління навчанням як Edmondo, Blackboard, SumTotal Systems та інші. Закордонні університети також інвестували час у розробку додатків для смартфонів, які розширюють доступ студентам до інформації. Наприклад, бібліотека Університету Гонконгу пропонує власний додаток, який швидко завантажує необхідну літературу на смартфон студента.
Проте безпека студентів не обмежується самим лише методом навчання. Багато молодих людей живуть у гуртожитках, тож університети мають подбати про їхню безпеку і в позанавчальний час. В Україні вже було кілька ситуацій зараження коронавірусом саме в гуртожитках, тож університети розробили додаткові правила безпеки. Але всі ми були студентами і знаємо, як виглядає більшість наших гуртожитків: виклики, пов'язані з нестачею простору для соціального дистанціювання і вчасної ізоляції студентів із симптомами коронавірусу, залишаються як ніколи актуальними. За кордоном гуртожитки теж перебувають під пильною увагою. Чимало університетів закрили кімнати спільного користування з метою обмежити контакти між студентами.
У Гарвардському університеті єдиною відкритою кімнатою спільного користування залишилася пральня, чим студенти, звісно, дуже незадоволені, але політика університетів щодо покарання порушників обмежень дуже жорстка. Наприклад, Північно-Східний університет відсторонив восени від навчання 11 студентів, які, попри заборону, зібралися в одній кімнаті.
Незважаючи на очікування, новий навчальний рік поки що не обіцяє бути простішим від попереднього, але ми починаємо його вже зі значним досвідом освіти в епоху COVID-19. Головним завданням залишається зробити досвід студентів цікавим, ефективним і безпечним. Викладання восени 2020-го потребуватиме більшого, ніж Zoom-лекції, адже відеокурси можна проходити й поза університетом. Здатність створити інтерактивний досвід в онлайн- чи змішаному форматі визначатиме якість знань і навичок майбутніх фахівців. Перед студентами, своєю чергою, теж стоять складні завдання, адже вони мають знайти ефективний спосіб не лише навчатися в новому середовищі, а й підготуватися до входження у професію в абсолютно нових умовах, яких поки що ніхто до кінця не розуміє.