На наступному тижні відбудеться новий раунд переговорів з США щодо корисних копалин України. Фокус з'ясував, що пропонують американці та чому в угоді немає жодного слова про гарантії безпеки.
Україна та Сполучені Штати продовжують переговори щодо угоди про співпрацю в галузі видобутку та використання критично важливих мінеральних ресурсів України. Україна володіє значними запасами таких корисних копалин, як титан, літій, уран та графіт, які є стратегічно важливими для сучасних технологій.
Міністерка економіки України Юлія Свириденко повідомила, що наступного тижня українська делегація відвідає Вашингтон для обговорення оновленого проєкту угоди.
Свириденко зазначила, що наразі існує документ, який відображає позицію юридичної команди Міністерства фінансів США, але він не є спільною позицією сторін. Українська сторона має визначити свої "червоні лінії" та основні принципи переговорів перед початком обговорень.
Раніше Свириденко повідомляла, що на тимчасово окупованих територіях України знаходяться критично важливі ресурси вартістю понад $350 млрд, які можуть бути використані Росією у військових цілях. Україна прагне не лише експортувати ці ресурси, а й залучати інвестиції у їхню переробку та розробку родовищ.
Мінеральна угода: що це означає для України
На думку політолога Володимира Фесенко, саме в тому вигляді в якому США зараз пропонують цю угоду — вона не просто нічого Україні не дає. Вона в України забирає дуже багато.
"Ця угода обмежує наш зовнішньоекономічний суверенітет і фактично робить Україну довгостроковим, якщо не постійним, боржником США. За задумом адміністрації Трампа, який втілює Міністерство фінансів США, головна мета цієї угоди — змусити нас визнати безоплатну допомогу, яку ми отримували протягом перших трьох років великої війни з Росією, як борг. Тобто — перетворити цю допомогу на зобов’язання, за яке ми повинні платити", — каже Фокусу експерт.
Але платити не грошима, а контролем над українськими стратегічними ресурсами. США хочуть, щоб частина прибутків від видобутку корисних копалин — рентні платежі, прибуток, дохід — автоматично йшла в американський бюджет як "погашення боргу". Так, формально Україна залишається співвласником ресурсу через створення спільного фонду. Але на практиці контроль і основні доходи будуть у США.
"Ми пропонували інший підхід: щоб прибутки реінвестувалися в розвиток галузі — нові родовища, нові технології, створення доданої вартості. Тоді вже й прибутки ділилися б у майбутньому. Але США хочуть все і відразу — контроль над наявними ресурсами й прибутками. Ба більше, вони хочуть контролювати й частину інфраструктури.
Все це подається як "сплата за борг", якого, підкреслю, не існує, бо це була безповоротна допомога", — продовжує Фесенко.
Коли минулого року президент Зеленський пропонував партнерство у сфері видобутку рідкісноземельних металів, ідея була в іншому, нагадує політолог. Україна очікувала, що США інвестуватимуть у цю галузь, отримають активи, але натомість нададуть Україні гарантії безпеки для захисту цих інвестицій. Тобто йшлося про стратегічне партнерство з гарантіями безпеки й розвитком економіки в післявоєнний період.
"Але Трамп змінив логіку. Для нього ця угода — це про повернення грошей. Це суто бізнесова, економічна угода, без жодного слова про безпеку. В кращому разі, американці говорять, що "сам факт присутності американських компаній в Україні — вже гарантія". Але ми знаємо, що це не працює", — каже експерт.
Чи погодиться Україна на угоду про корисні копалини та які подальші сценарії
У нинішній формі угоди — Україна не може погодитися. Але й відмовити прямо теж не може, аби не загострювати стосунки з адміністрацією Трампа, вважає Фесенко.
"Це — пастка. Те, що нам пропонують, — кабальна угода, яка перетворює Україну на сировинну колонію США. І це суперечить нашій євроінтеграції, адже обмежує доступ європейських інвесторів до українських ресурсів.
Вихід — продовження переговорів. Саме це ми вже робили в лютому, коли перші варіанти угоди були ще гірші. Тоді вдалося наблизитися до компромісу, і шкода, що не вдалося підписати рамкову угоду 28 лютого. А зараз нам пропонують не рамковий документ, а конкретну фінансову схему з чітким механізмом розподілу прибутків і управління фондом, яким фактично керуватимуть американці. Україна в цій конструкції — лише формальний співучасник", — каже політолог.
Фененко нагадує, що цього тижня до США вирушає українська делегація — юристи, економісти, представники уряду. Вони не їдуть підписувати угоду, а шукати компроміс. І є сигнали, що США допускають можливість змін. Це вже плюс.
"Загалом, нас чекає важкий переговорний процес. Якщо вдасться вийти на прийнятний компроміс — угоду підпишуть. Але важливо пам’ятати: для Трампа це не про безпеку, не про союзництво. Це про гроші.
У нього той самий підхід, що й до мит — все, що можна, потрібно повернути в США. Так він бачить баланс. Україна, мовляв, отримала багато безплатної допомоги, і тепер мусить заплатити. Без огляду на війну, контекст, рішення Конгресу США чи зобов’язання перед союзниками", — продовжує Фесенко.
Тому Україна, на думку політолога, опинилась між двома хижаками. Один хоче нас знищити — це Росія. Інший — не хоче знищити, але хоче зробити своїм напіввласником — це США. А українці не борються, щоб стати чиєюсь колонією. Українці борються за незалежність.
"Навіть з урахуванням усього, що США для нас зробили, ми маємо зберегти суверенітет. Це і є суть війни для нас. І переговорний процес, що зараз починається, має враховувати саме це", — резюмує політолог.
Нагадаємо, міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що угоду про корисні копалини потрібно було підписувати ще до того, як президент України Володимир Зеленський приїхав до Білого дому. За словами посадовця, український лідер "зруйнував те, що мало бути найлегшою справою" у кроках щодо досягнення миру.
