Настав час президентові розібратися, чому прийняті і зафіксовані його указами рішення РНБО щодо нарощування видобутку газу систематично не виконуються ані урядом, ані НАК "Нафтогаз України".
Державною програмою 20/20 дочірній компанії НАК "Нафтогаз України" — ПАТ "Укргазвидобування" — було встановлено завдання збільшити до 2020 року щорічний видобуток газу до 20 млрд кубометрів.
На реалізацію цієї програми вже витрачено понад 40 млрд грн, проте щорічний видобуток газу компанією за останні чотири роки не збільшився, а навпаки, фактично зменшився.
Унаслідок невиконання встановлених завдань державі завдано збитків на більш як 100 млрд грн. Розмір цієї суми є достатньо переконливим аргументом, щоб привернути особливу увагу відповідних контролюючих органів, Кабінету міністрів, Верховної Ради і навіть президента України. Проте ніхто із представників вищого державного керівництва не дав належної оцінки цьому очевидному факту зухвалої недбалості, в результаті якої завдано масштабної шкоди бюджету України.
Доречно навести деякі оприлюднені факти бездіяльності наших високопосадовців. Так, Володимир Гройсман на засіданні КМУ ще на початку 2019 року відкрито заявив, що "Укргазвидобування" провалило план із видобутку газу. Проте жодних доручень з ретельного аналізу причин і розробки заходів щодо усунення недоліків і безумовного виконання державних завдань нікому не було дано.
Склалося враження, що такий стан у газовидобувній галузі цілком влаштовує уряд, і нібито все рухається за розробленим сценарієм. Замість покарання винних — захмарні винагороди. І все це тихо і мирно.
Голова НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв, який зобов'язаний був самостійно вжити всіх заходів з безумовного виконання державних завдань, виправдовуючи бездіяльність своїх підлеглих, офіційно заявив, що головною причиною провалу програми є виснаження родовищ, відсутність нових ліцензій і корупція. А його заступник, директор з інтегрованого газового бізнесу Андрій Фаворов також підтвердив, що найближчими роками видобуток "Укргазвидобування" не зростатиме через виснаження родовищ, які розробляє компанія.
Таким чином, після голослівних заяв і марнотратства на мільярди гривень протягом чотирьох років керівництво "Нафтогазу" за потурання уряду офіційно розписалося у своїй цілковитій безпорадності та відсутності будь-якого бачення реальних перспектив суттєвого збільшення видобутку газу. А де ж автори популістської програми 20/20? Вони також різко змінили свої погляди на протилежні, але залишаються безкарно працювати на своїх посадах?
А от виконавчий директор (уже в минулому) цієї ж компанії Юрій Вітренко сміливо називає іншу причину провалу програми — нестача професіоналів і неможливість у зв'язку з цим обговорювати і приймати правильні рішення. Він також закликав до професійної дискусії, в якій фахівці проаналізували б, чому не виконано плани з нарощування видобутку і чому він скорочується.
Відгукуючись на цей заклик, науковці, фахівці та аналітики галузі висловлюють із цього приводу свої думки та пропонують науково обґрунтовані оптимальні шляхи розв'язання порушених проблем, які не завжди збігаються із висновками топ-менеджерів НАКу.
Так, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", доктор наук з державного управління, відомий експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев вважає, що Україна може собі дозволити енергетичну самодостатність у газовому питанні, але потрібно усунути протиріччя між державним статусом державної компанії НАК "Нафтогаз України" та її статусом як суб'єкта господарювання.
Наглядовою радою НАКу чітко прописано, що видобуток газу підтримуватиметься на рівні, який визначається економічною доцільністю, і не ставиться завдання збільшити обсяги його видобутку. Таким чином, головна мета — зростання прибутку компанії, а не вигода держави.
Пропонується або ліквідувати компанію, або зберегти її у власності держави з подальшим чітким коригуванням мети і завдань та дієвим контролем за їх неухильним виконанням і відповідальністю.
За останні роки було щонайменше шість рішень РНБО щодо енергетичної безпеки країни. Але жодного з них не виконано в повному обсязі. Але ніхто не поніс за це відповідальності. В Україні відсутня політична культура, яка передбачає чітку політичну відповідальність за виконання тих чи інших рішень. І це наявність корупційної складової в тому чи іншому вигляді.
Керівництво Спілки буровиків України після презентації програми 20/20 відверто висловило безпосередньо голові правління АТ "Укргазвидобування" Олегу Прохоренку своє негативне ставлення до обраних напрямів реалізації цієї програми як до науково необґрунтованих, марнотратних і навіть шкідливих. Також було привернуто увагу до недоцільності вкладання надмірних коштів у закупівлю дорогого імпортного бурового обладнання.
Фахівці Спілки запропонували надати перевагу найкращим вітчизняним досягненням у техніці і технологіях, які при відповідній їх модернізації та вдосконаленні забезпечать виконання поставлених завдань з високою ефективністю та мінімальними витратами. Заощаджені кошти було рекомендовано вкласти у більш розумні реальні проєкти, пов'язані із інтенсифікацією видобутку перш за все на існуючих родовищах, зокрема в такі: відновлення недіючого фонду свердловин за рахунок застосування новітніх технологій спрямованого, горизонтального і багатостовбурного буріння, кардинальна переоцінка геологічної та геофізичної інформації з урахуванням нових наукових досягнень, а також зосередження уваги на ретельнішому дослідженні природного процесу відновлення глибинних вуглеводневих ресурсів.
Незважаючи на те, що подібні застереження та пропозиції неодноразово висловлювалися різними фахівцями впродовж останніх років на наукових конференціях та у безпосередніх письмових зверненнях, Олег Прохоренко та вся його самовпевнена і брава команда до них не дослухалися.
Ексгендиректор "Укргазвидобування" (у 1998–2009 роках, з перервами), кандидат технічних наук у галузі буріння свердловин Ілля Рибчич оприлюднив свої погляди щодо причин провалу програми 20/20. Він повідомив, що особисто зустрічався з Олегом Прохоренком і сказав йому про непрофесійність програми і про те, що в ній більше популізму, ніж реального змісту.
Обсяг капітальних інвестицій у розмірі майже 45 млрд грн є цілком достатнім для виконання завдання, але кошти, мабуть, пішли десь на дивіденди.
Вартість буріння іноземними підрядниками майже вдвічі вища, ніж вітчизняними. За рахунок вивільнених коштів можна було б купити більше бурового обладнання, і за правильної організації праці українські фахівці зробили б набагато дешевше, якісніше і більше. Ілля Рибчич вважає, що найбільшим інвестором у газову промисловість є народ України, який сьогодні сплачує таку ціну газу, яка дає змогу інвестувати в розвиток галузі і в такий спосіб збільшувати видобуток. Сьогоднішніх інвестицій більш ніж достатньо.
Що стосується наглядової ради, то при її створенні не все було правильно враховано. "Нафтогаз" є державною компанією. Кабмін передав "Нафтогаз" для управління наглядовій раді, але уряд повинен був розробити для неї чіткі завдання, наприклад, збільшити видобуток газу, нафти. І саме акціонер має поставити ці завдання і контролювати їх виконання.
Головний науковий співробітник Українського державного геологорозвідувального інституту, академік НАН України Олександр Лукін неодноразово на засіданнях парламенту, а також інших поважних зібраннях відкрито заявляв, що стрімкий спад темпів зростання газовидобутку в Україні зумовлений не міфічним виснаженням українських надр, а обвальним падінням обсягів глибокого буріння і сейсморозвідки та порочною економічною політикою. При цьому все це супроводжується агресивною дезінформацією "про виснаження надр".
Співробітник Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України та ТОВ "СПК-ГЕО", доктор геологічних наук Сергій Стовба вважає, що головним недоліком програми 20/20 є повна відсутність її геологічного обґрунтування. Звідси випливає і помилковість визначення пріоритетних напрямів робіт, а також шляхів їх реалізації (нові родовища, газ щільних колекторів, гідророзрив пластів).
Слід також додати, що програму побудовано на екстенсивному підході до збільшення ресурсної бази. Однак різке збільшення кількості розбурених свердловин, обсягів сейсморозвідувальних робіт і гідророзриву пластів, закупівля великої кількості нового обладнання та програмного забезпечення автоматично не приведуть до декларованого зростання ресурсної бази та видобутку. Тому дива і не сталося, — реалізацію програми прогнозовано провалено.
Між тим досягти видобутку 20 млрд кубометрів "Укргазвидобування" зможе за чотири-п'ять років єдино реальним шляхом — різким збільшенням видобутку газу з існуючих родовищ. Два інші напрями (газ щільних колекторів і нові родовища) також дуже важливі, але на перспективу (понад п'ять років).
Однак менеджери ПАТ "Укргазвидобування" стверджують, що більшість родовищ компанії виснажені на більш як 80%. Чи це так?
Виконані дослідження показали, що багато діючих родовищ вуглеводнів ще недостатньо розвідані. За умови нарощування обсягів робіт з критичного перегляду їх геологічних моделей, підвищення дебіту діючих свердловин (з відомих продуктивних інтервалів або введення в експлуатацію нових продуктивних горизонтів) видобуток можна значно збільшити.
Слід зазначити, що такі пропозиції та обґрунтування збільшення видобутку починаючи з 2016 року неодноразово направлялися в "Укргазвидобування", проте жодної відповіді не отримано. За чотири роки склалося стале враження, що цій державній конторі газ не потрібен!
На вирішальній ролі уряду в регулюванні газовидобутку наголошували навіть іноземні консультанти. Так, перший секретар посольства Великобританії Кеті Коттрелл розповіла нашим депутатам про політику Великої Британії щодо нарощування власного видобутку газу. Зокрема, йшлося про те, як уряд стимулює газовидобувні компанії до нарощування темпів роботи. 2016 року на принципах нової енергетичної стратегії був заснований державний регулятор у сфері видобутку нафти та газу. Оновлене законодавство надало регулятору такі повноваження, як прямі контакти з видобувними компаніями, доступ до їхніх даних, втручання у вирішення спорів за участі таких підприємств, запровадження низки санкцій проти них, зокрема, накладення штрафів у розмірі до мільйона фунтів стерлінгів. За словами Кеті Коттрелл, така енергетична стратегія та діяльність регулятора себе виправдовують, і Велика Британія поступово нарощує видобуток власних вуглеводнів.
А ще є європейський досвід однієї з найбагатших країн світу Норвегії. Норвежці виходять із того, щоб природні ресурси, нафта та газ — це надбання не окремих осіб, окремих компаній, а лише суспільства, і від їх розумного використання залежить майбутнє країни. Це проявляється в тому, що розвідка і видобуток нафти перебувають під постійним прискіпливим контролем держави, а з приватних іноземних компаній беруться шалені відсотки (80%) у дохід держави. Посідаючи третє місце у світі за експортом нафти відразу після Саудівської Аравії та Росії, Норвегія сьогодні є потужною нафтовою державою, сьомим за обсягами виробником нафти у світі.
Незважаючи на переконливий іноземний досвід і науково обґрунтовані пропозиції вітчизняних фахівців, менеджери НАК "Нафтогаз України" продовжують впроваджувати свою хибну політику на шкоду Україні, і зупинити їх ніхто не в змозі. Розроблено нову стратегію, яка знову базується на таких недостатньо обґрунтованих напрямах — глибокі горизонти, газ щільних порід і шельф Чорного моря.
Глибокі горизонти, звісно, є перспективними, але цей напрям необхідно віднести до розвитку робіт на існуючих родовищах і ліцензованих ділянках. Сюди необхідно додати і продуктивні пропущені горизонти на менших глибинах. До цього напряму доцільно зосередити зусилля на уточненні існуючих геологічних моделей родовищ. Для цього варто залучити досвідчених фахівців з інших науково-виробничих організацій.
Газ щільних порід — напрям, без сумніву, актуальний, але промисловий видобуток неможливий раніше, ніж через 7–10 років, тому що багато геологічних і технологічних проблем ще й досі не вирішено. Суттєвої ролі у збільшенні видобутку газу в найближчі роки цей напрям не відіграє, тому його пріоритетність є необґрунтованою.
Шельф Чорного моря — цей напрям обіцяє стати черговою аферою державного рівня. Чимало мільярдів доларів може бути витрачено марно. А якщо такі кошти вкласти у відновлення недіючого фонду свердловин, то це буде відразу відчутно. Але кому це вигідно?
У новій стратегії зовсім не передбачено збільшення фінансування на розвиток геологічної галузі, без нормального функціонування якої неможливо забезпечити необхідні темпи зростання видобутку. Проте уряд фінансує її в 20 разів менше від мінімальної потреби. Припустити, що це некомпетентність, не виходить, тож напрошується інше пояснення — цілеспрямовані дії з метою розвалу економіки країни в угоду нашим конкурентам.
Підсумовуючи викладене вище, можна дійти такого висновку.
В Україні є достатні природні, наукові, кадрові та фінансові ресурси для суттєвого збільшення темпів видобутку газу, і в найближчій перспективі цілком реально повністю забезпечити енергетичну незалежність країни.
Головною причиною гальмування процесу нормального розвитку газовидобутку є відсутність консолідованої політичної волі влади, яка повністю усунулася від контролю над формуванням і реалізацією життєво важливих стратегічних державних програм.
Одним із проявів безвідповідальності уряду є створення наглядових рад державних компаній, яким не встановлюються чіткі завдання і не контролюється їх виконання. Внаслідок цього наглядові ради діють не в інтересах держави і не несуть за це жодної відповідальності. А Андрію Коболєву, який мав би першим понести найсуворішу відповідальність за провал програми 20/20, наглядова рада подовжує контракт ще на чотири роки.
Настав час президентові як голові РНБО поставити завдання та розібратися, чому прийняті і зафіксовані його указами рішення РНБО щодо нарощування видобутку газу систематично не виконуються ні урядом, ні НАК "Нафтогаз України". Продовжувати гаяти час і робити вигляд, ніби в газовому секторі все в порядку, неприпустимо.
Анатолій Вдовиченко, Петро Єрмаков, Сергій Стовба, ZN