Зеленський вирішив влаштувати війну з крупним бізнесом
Банкова, реагуючи на соціальний запит українців, запропонувала мільярдерам "деолігархізацію" - збереження грошей в обмін на відмову від політичного впливу.
Як саме за останні півроку змінилися позиції топових олігархів і кого з них найскладніше буде позбавити статусу впливових нуворишів, пише "Апостроф".
Закон про олігархів
Володимир Зеленський під час виборчої кампанії обіцяв "побудувати країну без олігархів". Тільки через майже два роки після інавгурації, глава держави перейшов від слів до справи, вдаривши по Віктору Медведчуку - спочатку за допомогою санкцій і відключення трьох телеканалів, а потім і зовсім порушивши проти нього кримінальні справи.
На цьому процес деолігархізації явно не планується згортати. Півроку тому "Апостроф" опублікував великий матеріал, в якому проаналізував відносини, що склалися між Офісом президента Володимира Зеленського та провідними фінансово-промисловими групами. Глава держави спочатку запропонував великому бізнесу варіант співіснування, але в силу політичних причин "пакт про ненапад" виявився недовговічним.
Під час недавньої прес-конференції президент повідомив, що анонсований раніше "закон про олігархів" можуть представити в парламенті вже цього тижня. Відповідаючи на питання журналістів, Володимир Зеленський запевнив, що мета законопроекту не полягає в ліквідації великого бізнесу, а у викоріненні самої суті олігархату.
"Головний сенс і головна філософія закону, і це моя філософія - ми не хочемо вбити великий бізнес, але ми точно вбиваємо поняття, зміст та вплив олігархічної системи в нашій країні. Впливу на мас-медіа не буде, впливу на політику не буде, впливу на чиновників не буде, але якщо це станеться, то ці люди отримають квиток під назвою "олігарх". Вони з'являться в спеціальному реєстрі. В такому випадку великий бізнес може втратити велику частину активів, які у них перебувають за кордоном", - заявив Володимир Зеленський.
Президент запевнив, що держава не стане нікого заганяти в кут. Законопроект передбачає, що особи, що потрапили в "олігархічний список", отримають можливість змінити свій статус.
"Відповідно до закону, їм (олігархам - "Апостроф") буде надано час позбутися всього цього впливу. Навіть ми їм покажемо, як це можна зробити. Глухого кута ні для кого тут не буде", - запевнив Володимир Зеленський.
Питання не тільки в змісті документа, а й в тому, наскільки ймовірним є його прийняття, з урахуванням того, що великий бізнес має вплив на парламент. За кожною депутатською групою можуть ховатися інтереси конкретного олігарха.
"Ймовірність ухвалення цього законопроекту - висока, незважаючи на те, що окремі депутатські групи пов'язані з тим чи іншим олігархом. Депутати ж проголосували за зняття з себе недоторканності, хоча їм це було невигідно. Як і тоді, тут багато чого залежить від позиції Банкової. Влада знайшла для себе цікаву і виграшну, з політичної точки зору, тему. Володимир Зеленський себе олігархом не вважає, і не боїться, що закон вдарить по ньому. Офіс президента вхопився за популярний в народі сюжет і буде його розкручувати далі", - пояснив у розмові з "Апострофом" відомий політтехнолог Сергій Гайдай.
Кого вважати олігархом?
Володимир Зеленський під час прес-конференції відмовився називати імена 13 бізнесменів, які потенційно можуть виявитися в реєстрі. Раніше таку інформацію озвучили в РНБО, але без вказівки конкретних імен. Зеленський натякнув, що у нього своє бачення критеріїв, за якими потрібно визначати кількість олігархів. Тимчасовий інформаційний вакуум був заповнений версіями різного ступеня достовірності.
Колишній народний депутат, а нині член наглядової ради "Укрзалізниці" Сергій Лещенко повідомив, що в можливий реєстр можуть увійти Ринат Ахметов, Петро Порошенко, Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський, Віктор Пінчук, Сергій Льовочкін, Віктор Медведчук, Вадим Новінський, Юрій Косюк, Олег Бахматюк, Костянтин Жеваго, Олександр і Галина Гереги. У відповідь на інсайд Сергія Лещенка, у спостерігачів виникло закономірне питання, який критерій відбору в "олігархи" і чому в ньому не опинилися інші великі бізнес-персони, такі як партнер пана Коломойського Геннадій Боголюбов, підприємці Андрій Веревський тощо. До того ж в Україні має місце такий феномен, як "регіональні олігархи", до яких можна віднести мерів всіх великих міст, а також латифундистів, які мають величезний вплив на ситуацію на місцях.
"Тема з "законом про олігархів" вже вистрілила. Багато потенційних фігуранти насторожилося. Проект передбачає створення окремого реєстру, а це вже не просто якийсь список, а юридичний документ. Як наприклад, реєстру прав власності. Попадання в такий "реєстр олігархів" загрожує наслідками і обмеженнями. Не виключаю, що з боку великого бізнесу буде опір таким законодавчим новаціям", - сказав "Апострофу" глава Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Далеко не завжди солідні грошові накопичення і бізнес-активи припускають "повноцінний" олігархічний статус. Крім багатства претендент повинен мати істотні медійні активи, а також мати власний політичний інструмент - партію або громадський рух.
З урахуванням такого підходу у "вищу олігархічну лігу" потрапляють кілька українських бізнесменів-політиків: Ринат Ахметов, Віктор Медведчук, Петро Порошенко, Ігор Коломойський і Віктор Пінчук. Сергія Льовочкіна і "газову групу" в ОПЗЖ можна з деякими застереженнями віднести до "вищої ліги" на підставі їх політичного і медійного впливу, а також можливостей, які відкрилися через ослаблення пана Медведчука.
Медведчук: тактичне ослаблення
З усіх топових олігархів за останні півроку найбільше постраждав Віктор Медведчук. Скандальний кум президента РФ Володимира Путіна спочатку потрапив під санкції РНБО, вибили з його рук три загальноукраїнських телеканали, потім влада наступила на його бізнес-інтереси на паливному ринку, а після в хід пішли кримінальні справи за "державну зраду". Під слідством опинилися сам пан Медведчук, а також його соратники по ОПЗЖ і руху "Український вибір".
Офіс президента не приховує, що нинішня "деолігархізація" почалася саме з Віктора Медведчука. Володимир Зеленський у недавній колонці одному з видань заявив, що основне завдання - позбавити олігархів медіа-ресурсів, які дозволяють їм шантажувати і послаблювати державу.
"Наприклад, вперше за багато років не збільшилася, а зменшилася кількість олігархів. Мінус Медведчук. За допомогою законних інструментів Медведчук був позбавлений можливості використовувати медіаактиви і державне майно для того, щоб відверто бити по країні і наносити руйнівний шкоди державній безпеці", - заявив глава держави.
Наразі Віктор Медведчук перебуває під домашнім арештом, але як відзначають спостерігачі, навіть в такому ослабленому стані, він ще може бути небезпечним для Банкової.
"Історія з Віктором Медведчуком далека від завершення. Він позбувся медійного впливу, але продовжує зберігати політичне. Фактор Кремля і президента РФ Володимира Путіна нікуди не подівся. Глава політради ОПЗЖ всіляко демонструє, що готовий далі боротися за контроль над частиною вітчизняного медіапростору. Він, хай і втративши сили, але залишається в числі "класичних" українських олігархів", - пояснив у розмові з "Апострофом" керівник Агентства прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко.
Незважаючи на це, ініціатива - на боці влади. Навіть якщо його вину не буде доведено в суді, у Офісу президента вистачить інструментів і можливостей для наступних ударів по політичним позиціям пана Медведчука.
Ахметов: пошуки політичної альтернативи
Рінат Ахметов - найбагатший вітчизняний бізнесмен, який контролює близько третини української економіки. За оцінками Forbes, його статок оцінюється в 7,6 млрд доларів. Пан Ахметов вмів знаходити спільну мову з будь-яким президентом. З Офісом президента Володимира Зеленського у нього теж склалися нормальні відносини.
Незважаючи на періодичні струси, Денис Шмигаль, який раніше працював на керівних посадах в ДТЕК, зберігає пост глави уряду. Водночас лояльна до Рината Ахметова Ольга Буславец так і не стала міністром енергетики, покинувши Кабмін в грудні минулого року. Втім, є й інші певні кадрові успіхи - в суботу, 22 травня, стало відомо, що Зеленський призначив членом до наглядової ради Укроборонпрому Ростислава Шурму - колишнього генерального директора ПАТ "Запоріжсталь" (2012-2019 г), що входить до групи Метінвест Ахметова. Яке відношення Шурма-молодший (його батько Ігор Шурма був нардепом від Опоблоку в 8 скликанні ВР), незрозуміло.
Проте, "гойдалки" для Ахметова тривають. "Закон про олігархів" ще не прийнятий, але влада намагається витиснути з його бізнес-проектів певний фінансовий ресурс для держави. Днями Кабмін схвалив законопроект, що передбачає збільшення податкового навантаження на металургію. З огляду на інтереси олігарха в металургійній галузі, проект отримав неформальну назву "антиахметовськими".
"Кінцева мета такого законопроекту - поповнити бюджет. Спочатку рента на видобуток залізної руди повинна бути прив'язана до ринкових цін на неї. У цьому сенсі мова зараз йде про відновлення статус-кво. Якщо говорити в цілому, то справа не в окремих законопроектах. Їх можна приймати, хоч греблю гати. Можна написати закони по "деолігархізацію", "деахметизацію" або черговий "анти-Коломойський закон", але все це не буде працювати. Суть в зрозумілих правилах гри, в повноцінної судової реформи та захисту прав власності. Олігархи не з'явилися самі по собі. Для них активна участь в політиці - інструмент захисту бізнес-інтересів, в ситуації, коли інші легальні механізми дають збій", - сказав в коментарі "Апострофу" керівник економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін.
Як говорилося вище, "повноцінний" олігарх в Україні неможливий без власного політичного бренду. Лояльні до олігарха народні депутати присутні практично в кожній фракції. За різними оцінками, в парламенті його безпосередньо підтримують близько 50 нардепів, і ще стільки ж вдається "добрати" перед важливими голосуваннями. Але це все-таки гірше, ніж власна партія і парламентська фракція.
Зараз команда пана Ахметова вже працює над створенням нової "партії професіоналів" з метою заходу в парламент наступного скликання. На початку травня давній соратник олігарха Борис Колесніков анонсував появу партії "Україна - наш дім" - явно з прицілом на всеукраїнський політпроект.
Коломойський: низка невдач
Наступний "потерпілий" - Ігор Коломойський. Останні півроку не можна назвати для нього сприятливими. Санкції Державного департаменту США, історія з "Приватбанком", скандали за участю його союзника Олександра Дубінського і перестановки в НАК "Нафтогаз" - далеко не повний перелік неприємних для пана Коломойського сюжетів.
Політичний проект "За майбутнє", відомий в народі як "Майбах", пробуксовує. У політичній тусовці ходять чутки, що у глави партії Ігоря Палиці останнім часом зіпсувалися відносини з паном Коломойським. Непрямою ознакою того, справи у "Майбаха" йдуть не дуже, може бути недавній відхід з партії впливового депутата-мажоритарника Антона Яценка, який пробрався в "Батьківщину".
Хоча в плані фінансів, у Ігоря Коломойського справи йдуть непогано. За оцінками Forbes, за рік його статки зросли з 1 млрд до 1,8 млрд доларів.
"На даний момент немає підстав стверджувати, що політичний вплив Ігоря Коломойського слабшає. Навіть після історії з виключенням з фракції "Слуги народу" Олександра Дубінського баланс сил в президентській партії зберігається. Те ж саме стосується ринку нафтопродуктів, на якому у олігарха є серйозні бізнес-інтереси. В уряді кажуть, що вартість палива росте через картельну змову, і вводять державне регулювання цін. При цьому реальні механізми впливу на учасників змови - Антимонопольний комітет і НАК Нафтогаз - не задіюються. Все це вказує на те, заяви властей з приводу деолігархізації поки розходяться зі справами в державному управлінні та економіці", - сказав "Апострофу" засновник Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін.
Порошенко: репутаційні втрати
П'ятий президент не змирився з поразкою 2019 року і виношує амбітні плани на реванш, але за півроку його шанси на перемогу в наступному парламентському і президентському циклі істотно зменшилися. Якщо раніше йому заважав колосальний антирейтинг, то тепер до нього додалися підозри в можливих зв'язках з Віктором Медведчуком. Списку санкцій атака на ОПЗЖ, а також публікації так званих "плівок Медведчука", в яких п'ятий президент фігурує в негативному контексті, руйнують його імідж "головного патріота і державника".
Дійшло до того, що Петру Порошенку, побоюючись санкцій, довелося "купувати" телеканал "Прямий" у формальних власників, які і так були пов'язані з екс-президентом. Підозри в "митних контактах" з Віктором Медведчуком і Кремлем настільки нервують команду Петра Порошенка, що його юристи навіть пригрозили судом журналістові Дмитру Гордону, який дорікнув п'ятому президенту в кулуарних угодах з агресором.
Офіс президента своїми діями поступово вибиває з-під Петра Порошенка патріотичний і націонал-демократичний електорат центральних і західних областей. У влади зараз в руках кілька "важких" аргументів. Саме Володимир Зеленський атакував проросійську "п'яту колону", яка за Порошенка підняла голову. Чинний глава держави не погодився на кремлівський план по Донбасу, курс на ЄС і НАТО залишився незмінним. Іншими словами, не відбулося того, чим лякав Порошенко і його команда перед президентськими виборами.
Петро Порошенко також обіцяв розібратися з олігархами. "Я буду діяти з такою ж рішучістю, з якою 100 років тому Теодор Рузвельт на основі Антитрастового законодавства припинив зловживання олігархів і повернув США економічну конкуренцію", - говорив Петро Порошенко в 2015 році. В кінцевому підсумку все звелося до "розкуркулення" Ігоря Коломойського і до скандальної формули "Роттердам +".
"Деолігархізація від Петра Порошенка - історія в дусі "бджоли проти меду". Він - класичний олігарх. Адже, хто такі олігархи? Це великі підприємці, які використовують медійний і політичний вплив для особистого збагачення. У плані використання політики для зміцнення своїх позицій в бізнесі з Петром Порошенком може змагатися хіба що Віктор Медведчук ", - говорить Сергій Гайдай.
"Газовики": політичний шанс
Якщо Петро Порошенко іміджево програє через атаки Банкової на Віктора Медведчука, то неформальна "газова група" в ОПЗЖ опинилася в тактичному виграші. Сергій Льовочкін та Юрій Бойко, формально не відвертаючись від партійних соратників, на жорсткий конфлікт з владою не йдуть. Навпаки, як відзначають журналістські джерела, у пана Льовочкіна склалися непогані відносини з главою Офісу президента.
За останні півроку "газовики" отримали шанс перехопити політичну повістку Віктора Медведчука, а також закрити вакуум, що утворився після виходу з активної гри Дмитра Фірташа.
"Вплив Дмитра Фірташа на політичне життя в країні з 2014 року суттєво зменшився. На політику каналу "Інтер" зараз більше впливає Сергій Льовочкін", - говорить Володимир Фесенко.
Водночас, дії Банкової кардинально змінили ситуацію з лідерством всередині ОПЗЖ. Якщо раніше Медведчук де-факто був "рульовим" - в першу чергу, за рахунок трьох телеканалів, то тепер "газовикам" союзники в підметки не годяться.
"Судячи з того, що "Інтер" запросили на зустріч із Володимиром Зеленським та дозволили поставити запитання, то вони явно не в опалі. Не думаю, що Сергій Льовочкін вирішиться підім'яти ОПЗЖ під себе, хоча ходять розмови про можливе "рейдерське захоплення". Якщо влада реально стане дотискати Віктора Медведчука, то "газовики" відійдуть в сторону. Юрій Бойко продовжує з солідарності ходити на суди до Віктора Медведчука, хоча він не був частим гостем на його каналах. Такі історії (санкції та кримінальні справи проти верхівки ОПЗЖ - "Апостроф") або роз'єднують, або ще більше згуртовують. Тут мають місце саме відцентрові настрої", - зазначив у розмові з "Апострофом" керівник аналітичного агентства "Третій Сектор" Андрій Золотарьов.
Пінчук: період затишшя
Єдиний топовий олігарх, які за останні півроку практично не фігурував в публічних скандалах - Віктор Пінчук.
Спочатку олігарх отримав через представників неурядових організацій (відомих в суспільстві як "грантоїдів") лояльний йому Кабмін на чолі з Олексієм Гончаруком. Команда молодих реформаторів не виправдала надій і змушена була піти з уряду. Віктор Пінчук тимчасово відступив, намагаючись зберегти позиції серед "грантоїдів" активною підтримкою збереження антикорупційних структур.
Війна Офісу президента з Віктором Медведчуком в якомусь сенсі була на руку пану Пінчуку. Минулого року в ЗМІ просочувалася інформація, що кум російського президента на додачу до наявних телеканалів планував докупити медіа з холдингу пана Пінчука. Велика ймовірність того, що олігархові хотіли зробити пропозицію, від якої не можна відмовитися. Але після подій, що відбулися пану Медведчуку стало не до розширення своїх медіа-активів.
Як відзначають експерти, позиції пана Пінчука всередині України можуть посилитися на тлі приходу до влади у Вашингтоні демократичної адміністрації Джо Байдена.
"Все-таки для демократів у Вашингтоні пан Пінчук не чужа людина. І в сутичці заокеанського "чужого" і українським олігархічним "хижаком" він може бути останнім у списку на умовну розправу. Можна, звичайно, дискутувати, хто буде реально останнім в цьому протистоянні - Пінчук чи Ахметов. у будь-якому випадку політичні обставини змушують Офіс Зеленського дрейфувати в бік американців, які наполягають на тому, що вплив українських олігархів на політику слід обмежити", - каже Андрій Золотарьов.
Маючи підтримку заокеанських партнерів, пан Пінчук може розраховувати на м'яку "деолігархізацію" з урахуванням своїх інтересів. З мільярдерів "вищої ліги" на такий варіант зараз може розраховувати хіба що він і Рінат Ахметов. Всі інші, швидше за все, постраждають набагато сильніше.