Президент Володимир Зеленський в якості "політичної спадщини" отримав від Петра Порошенка Мінські угоди, які де-факто виявилися капітуляцією.
Перші місяці своєї каденції Володимир Зеленський намагався досягти якнайшвидшого "миру", пішовши на болючі поступки (скандальна "формула Штайнмайера", видача важливого свідка у справі MH-17 Володимира Цемаха, згода на розведення сил), але безрезультатно. Щоб вирватися з пастки, в якій держава опинилася з подачі колишнього "гаранта", Київ днями запропонував план врегулювання, який Москва вже розкритикувала. При цьому представники України в Мінську кажуть, що влада на випадок провалу має якийсь "план Б".
Застарілий "Мінськ"
За останні півтора тижні представники України в Тристоронній контактній групі (ТКГ) в Мінську практично щодня робили гучні заяви, пропозиції та ініціативи з припинення війни на Донбасі. Позиція Києва, яку озвучив глава української делегації в ТКГ, перший президент Леонід Кравчук, заснована на наступних тезах. Мінські угоди, підписані за Петра Порошенка, застаріли і потребують суттєвого трансформації, а російський окупаційний контингент повинен бути виведений до проведення політичної фази врегулювання.
У рамках такого підходу українська делегація розробила "План спільних кроків" для ТКГ, що містить пропозиції про повне припинення боїв на сході України з прицілом на проведення на території ОРДЛО місцевих виборів у березні наступного року. Як наполягає Леонід Кравчук, повна демілітаризація є обов'язковою передумовою.
"З цього потрібно починати. Тобто, всі збройні формування, найманці, озброєння все повинно бути виведено з цієї території, незаконні збройні формування повинні бути розпущені. І це потрібно зробити на початку 2021 року", - заявив глава української делегації. За його словами, перед виборами Київ повинен взяти під контроль кордон і забезпечити на звільнених територіях нормальну життєдіяльність.
Спілкуючись з журналістами одного з російських державних видань, Леонід Кравчук прямим текстом заявив, що Мінські домовленості застаріли та нездійсненні, тому необхідно змінити черговість кроків, передбачених домовленостями.
Українська сторона наполягає на форматі "вранці контроль над кордоном, ввечері - вибори". Кремль такий підхід абсолютно не влаштовує. Як заявив журналістам прес-секретар російського президента Володимира Путіна Дмитро Пєсков, пропозиція Києва розходиться з Мінськом домовленостями. Він також додав, що не бачить сенсу у зустрічі "Нормандської четвірки" (на що дуже розраховує Офіс президента Зеленського), якщо її результатом не буде як мінімум підведення підсумків виконання "Мінська-2".
Дуже "секретний" план
Подібна реакція Москви з самого початку була прогнозованою. Основне питання, що стосується "Плану спільних кроків", полягало не в тому, чи погодяться з ним росіяни чи ні, а що робити, якщо вони категорично відмовляться. Або, кажучи іншими словами, чи має Офіс президент, який і "рулить" переговорним процесом, запасний план дій?
Тема горезвісного "плану Б" мусується в політичному просторі, починаючи з перших тижнів президентства Володимира Зеленського, але ясності немає досі. Леонід Кравчук в одному з недавніх інтерв'ю заявив, що у глави держави є альтернативний план, але в чому саме він полягає, говорити відмовився. "Перш за все, я абсолютно переконаний, що такий план "Б" є у президента. Є такий план "Б" і в нашій групі, але я не маю повноважень зараз вам про цей план говорити", - сказав він в інтерв'ю "Інтерфакс-Україна".
Наявність "плану Б" підтвердив речник української делегації в ТКГ Олексій Арестович, але також без будь-яких подробиць. "Є і план "Б", його ключове слово - це миротворці", - коротко заявив він. Як вважає спікер української делегації, Москва може погодитися на запропонований Києвом "План спільних кроків", оскільки "є певні ознаки, які дають підстави обережно говорити про те, що Путін, можливо, хоче закінчити цю війну".
Експерти, налаштовані менш оптимістично, на що є свої причини. Минулого року Банкова і керівництво МЗС неодноразово говорили про існування відразу і "плану А", і "плану Б", але без конкретики. Думки були розрізненими. Володимир Зеленський говорив про необхідність повертати людей, а не просто території. Зокрема, у "плані Б" значилося спорудження на кордоні з ОРДЛО захисного "валу", на той випадок, якщо протягом року не вийде досягти істотного прогресу в переговорах. Тодішній глава МЗС Вадим Пристайко також включав в "план Б" введення миротворців.
Позиція скептиків
Подібний "різнобій" у ідеях навіював підозри, що запасного варіанту немає взагалі або він вкрай невигідний для України, тому його не поспішають називати. "Можливим "планом Б" може бути реалізація придністровського сценарію по ОРДЛО, до якого нас підштовхує Москва. Слід нагадати, що Молдову свого часу змусили до визнання Придністров'я суб'єктом переговорного процесу, а також до формування з "республікою" спільного економічного простору. Придністровські товари йдуть на експорт як молдавські. Такий план - заморозка війни на умовах Москви. Для України як держави подібний варіант розвитку події категорично неприйнятний, оскільки означає втрату частини суверенітету", - зазначив директор Агентства розвитку Приазов'я Костянтин Батозський.
Політичний аналітик, керівник соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко також ставить під сумнів наявність у Банкової явного сценарію на той випадок, якщо не вийде в доступній для огляду перспективі досягти обіцяного "миру".
"Будь-які плани по Донбасу повинні припускати незалежність від російського "плану А" - суверенізації ОРДЛО за допомогою реалізації Мінських домовленостей. Тому "планом Б" може стати перекладений українською мовою план Дмитра Козака (заступник голови адміністрації президента РФ). Не в сенсі придністровського врегулювання, до якого Козак мав відношення, а в сенсі фактичного визнання суб'єктності "республік". Поки Козак з таким завданням не впорався", - говорить Віктор Небоженко.
Як вважає експерт, Москва поки не змогла нав'язати Києву свою волю, але вважати росіян стороною, що програла, теж не можна.
"Україна виявилася міцним горішком, який Москва так і не змогла розколоти. Єдиною політичною перемогою Кремля у війні на Донбасі стала заява Петра Порошенка про те, що Мінським домовленостям "немає альтернативи". Другу перемогу Кремль здобув вже у внутрішній політиці України, коли вони зробили з Порошенка лідера націонал-демократичних сил . Ми тут сильно програли", - зазначив Віктор Небоженко.
"План Б" є, але не один
Водночас частина спостерігачів налаштовані більш оптимістично. Як зазначила політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Марія Золкіна, в останні півроку у владі, дійсно, опрацьовували альтернативні варіанти по Донбасу.
"Основний із запасних варіантів - можливість переглянути Мінські домовленості. Зокрема, переглянути пункти про кордон і не вносити в Конституцію "особливий статус" для Донбасу. Йдеться про мінімальні вимоги, з якими влада може вийти з ініціативою щодо відновлення мінського пакета документів", - зазначила Марія Золкіна.
Такий підхід укладається в логіку нинішніх дій ТКГ на чолі з Леонідом Кравчуком: спочатку запропонувати план дій, який передбачає ревізію "Мінську" де-факто, а після (якщо Москва його не відкине) запропонувати переписати угоди. Судячи з недавніх заяв Леоніда Кравчука, українська делегація схиляється саме до такого сценарію.
За відомостями Марії Золкіної, мають місце ще два додаткових сценарії, які для Банкової менш пріоритетні. Один - призупинити активний переговорний процес, але без офіційного виходу з Мінських угод. Київ може піти на такий варіант, якщо не вийде вирішити питання забезпечення повноцінного припинення вогню і домогтися серйозних зрушень в питаннях безпеки. У такому випадку мова буде йти про повернення до ситуації 2016-2019 років, з якої Володимир Зеленський спочатку планував вирватися.
Другий варіант - введення на територію ОРДЛО міжнародної місії. Вона, крім військового компонента, буде містити поліцейські сили і перехідну адміністрацію, які забезпечать демонтаж окупаційних "республік" і підготують процес реінтеграції районів в політичний і правовий простір України.
"У МЗС підтримують такий сценарій, але в Офісі президента його сприймають прохолодно. У тому числі, тому що введення на Донбас міжнародної місії передбачає гру в довгу, але Банковій потрібен результат вже в доступному для огляду майбутньому", - говорить Марія Золкіна.
Незалежно від того, чи є у команди Володимира Зеленського окреслений "план Б" по Донбасу чи ні, Банковій все одно доведеться якимось чином вискакувати з "мінського капкана". Якщо Володимир Зеленський хоча б до середини своєї каденції не покаже відчутний результат по досягненню "миру", його шанси на переобрання будуть танути буквально з кожним місяцем.
Володимир Шевчук, Апостроф