Путіну дуже потрібен перепочинок у війні
Кремль посилив інформаційний тиск на країни Заходу з метою підштовхнути Україну до переговорів на невигідних умовах та спровокувати самообмеження країн НАТО щодо допомоги нашій країні. Особливо активними є спроби Росії впливати на Францію та США. У хід йдуть інформаційні атаки та улюблений шантаж ядерною зброєю.
Чому Москва активізувалася саме зараз і яку мету переслідують у Кремлі, читайте у матеріалі "Апострофа".
Щоб здригнулися
Днями в американському Інституті вивчення війни (ISW) вказали на активізацію інформаційних операцій з боку представника Кремля Дмитра Пєскова, міністра оборони Росії Сергія Шойгу та міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Метою цих дій є спонукання України до переговорів на невигідних для неї умовах та стимулювання Заходу до самообмеження.
Аналітики ISW відзначають зусилля Шойгу щодо використання погроз на адресу Франції для обмеження її підтримки України та його вдавану зацікавленість у мирних переговорах, що є частиною більш масштабної російської інформаційної кампанії. Ця кампанія спрямована на переконання західних країн щодо необхідності тиску на Україну для вступу до нерівноправних переговорів.
Ключове завдання Москви – переконати керівництво США – ключового геополітичного гравця - у тому, щоб у Вашингтоні почали тиснути на Київ, щоб той зробив "перші кроки" до переговорного процесу. Також Кремль, реагуючи на заклики президента Франції Еммануеля Макрона збільшити допомогу Україні, спрямував інформаційні атаки на Францію. Пєсков заявив про "пряму конфронтацію" між НАТО та Росією, стверджуючи, що Альянс втягнуто в український конфлікт, а також звинувачуючи його у наближенні до кордонів Росії.
"Ми бачимо посилений пропагандистський тиск на Францію і особисто Макрона після його заяв щодо військ країн НАТО Україні. Кремль всіляко демонструє готовність до "відплати". Російська влада прагне показати, що у них є "інструменти впливу": влаштувати військову провокацію, організувати в одній зі столиць ЄС "Крокус Сіті", зірвати літні Олімпійські ігри в Парижі. Паралельно Москва намагається шантажувати навіть Пекін тим, що почне військову конфронтацію із Заходом. Все це робиться для того, щоб у Парижі та інших столицях здригнулися і перестали нам допомагати", - каже "Апострофу" голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
Блеф Путіна
Російські офіційні особи протягом довгого часу зображують НАТО та Захід як загрозу для Росії, виправдовуючи таким чином воєнні дії в Україні. Повторення Пісковим тверджень про "пряму конфронтацію" посилює цей наратив, можливо, як частину стратегії рефлексивного контролю, націленої на вплив на західні рішення щодо підтримки України.
Лавров також робить внесок в інформаційні операції, імітуючи інтерес до переговорів, використовуючи зустрічі з іноземними послами для засудження української "формули миру" та заявляючи про готовність Росії до діалогу на своїх умовах.
ISW також зазначає, що Росія готується до потенційного збройного конфлікту з силами НАТО, проводять військові реформи та відновлюють військові округи, звинувачуючи НАТО у створенні передумов для цих дій.
Питання, чому російські "балакучі голови" активізувалися саме зараз? З боку складається враження, що чим голосніше Кремль погрожує Заходу ескалацією, тим більше підстав підозрювати, що тимчасовий перепочинок зараз потрібен більше російському диктатору Путіну.
"Незважаючи на весь цей блеф Шойгу, Пєскова і Лаврова і постійного надування щік, росіяни зараз не можуть розпочати стратегічну наступальну операцію. Таким політичним шантажем вони намагаються налякати Захід, заблокувати подальшу допомогу нам і нав'язати "переговори" на умовах Кремля, які Путін потім може використовувати або для завершення своєї "спецоперації", або для формального "перемир'я", під час якого росіяни планують продовжувати блефувати і шантажувати, далі продавлюючи свої "хотєлки", але вже в рамках переговорного процесу", - каже "Апострофу" військовий експерт Іван Ступак.
А на Заході таки бояться
Для того, щоб провернути цю схему, росіянам потрібно постійно підвищувати градус напруги та погроз, включаючи і можливе застосування ядерної зброї. Войовничого алкоголіка Дмитра Медведєва, найімовірніше, продовжують тримати у Кремлі лише заради цього. На жаль, поки є підстави стверджувати, що на Заході оцінюють такі перспективи хоч і без тотального жаху, але з побоюванням.
Показово, що першими здригнулися в Білому домі. Член Палати представників США та голова Комітету із закордонних справ від Республіканської партії, Майкл Маккоул розповів про те, що радник із національної безпеки Джейк Салліван виявляє побоювання "надто допомагати" Україні через переконання в тому, що Росія може зважитися на ядерний удар.
Під час бесіди з журналістами видання Puck Маккоул описав держсекретаря Ентоні Блінкена як прихильника рішучих дій. Він поділився спогадами про те, як перебував поруч з Блінкеном відразу після початку вторгнення і підкреслив його підтримку у питанні передачі МіГів, вказуючи при цьому на Джейка Саллівана та Білий дім як на справжні джерела коливань з приводу ухвалення рішень.
"Мені подобається доктрина Коліна Пауелла. Ви або рішуче беретеся за справу, або повністю залишаєтеся осторонь, але не робите "напівкроків". Знаєте, ми даємо Путіну саме те, чого він хоче. Це ситуація без зрушень. Війна на виснаження. І у нього більше людей, яких можна кидати у бій", – зазначив Майкл Маккоул.
Конгресмен входить до групи республіканців, які активно виступають за надання допомоги нашій країні.
У відповідь на зауваження інтерв'юера про відмінності між Блінкеном і Салліваном, Маккоул наголосив на крайній обережності та нерішучості Саллівана, пояснюючи її побоюваннями наслідків надмірної підтримки України, яка могла б спровокувати Росію на тактичний ядерний напад. Він згадав, що більшість розвідданих, з якими він стикався, не підтверджують такий поворот подій, натякаючи на нераціональність таких побоювань Саллівана.
Маккоул повторив свою оцінку Саллівана як "надмірно нерішучого та обережного" і висловив розчарування з приводу того, що заходи, які в результаті були вжиті, виявилися недостатніми і запізнілими, незважаючи на всі побоювання, які висловлював Салліван.
Росіяни постійно загрожують застосувати тактичну ядерну зброю, але, враховуючи конфігурацію фронту та систему управління ЗСУ, такий варіант не призведе до обвалу фронту та капітуляції України, але кардинально змінитиме правила гри у цій сфері, змусивши ще більше країн задуматися про власний ядерний арсенал. І Україна може виявитися серед перших, оскільки фахівці та можливості у нас для цього є, каже "Апострофу" голова Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
"Республіканці та демократи в рамках передвиборної кампанії один на одного показують пальцем. Допомогу нам блокують саме трампісти, але помірні республіканці, які готові нам допомагати, опинилися в непростій ситуації – їм потрібно вести діалог з правими консерваторами, критикуючи при цьому Білий дім. Мовляв, проблема в тому, що "боягузливі" Байден та Салліван побоюються російської ядерної зброї", - каже "Апострофу" голова Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Свобода преси чи допомога росіянам?
Наступним російським інструментом, який також добре відомий, є кремлівське паразитування на західній свободі слова та демократичних інститутах.
Український посол у Німеччині Олексій Макєєв висловив невдоволення щодо способу висвітлення війни Росії проти України в газеті Berliner Zeitung. Він зазначив, що видання систематично спотворює інформацію про війну, представляючи її безвідносно до дійсності. Макєєв також висловив невдоволення тим, що Berliner Zeitung надає платформу для колишніх співробітників російських державних медіа.
Редакція у відповідь закликала посла "поважати свободу слова у європейській демократії". "Ми розглядаємо абсолютно необґрунтовані нападки на названих журналістів та авторів як спробу залякування і, отже, як зазіхання на свободу преси", - додали в Berliner Zeitung.
Хоча прямих доказів роботи Berliner Zeitung на інтереси Кремля немає, враховуючи виявлення російських агентурних мереж у Євросоюзі після початку вторгнення до України, пропаганда антиукраїнських наративів у Європі могла б відповідати інтересам Росії. Це особливо актуально в контексті безлічі виборів, які чекають на Західну півкулю в 2024 році.
У Німеччини на горизонті чотири значні виборчі кампанії, включаючи вибори до Європарламенту та до парламентів трьох східних федеральних земель: Саксонії, Тюрингії та Бранденбурга. При цьому країна стикається з падінням довіри до правлячої коаліції Олафа Шольца та зростанням популярності правопопулістської партії "Альтернатива для Німеччини" поруч із фермерськими протестами та напруженою міжнародною обстановкою. У цьому контексті європейські аналітики розглядають можливість серйозних змін у політичному ландшафті Німеччини, найбільшої демократії Європи.
"Кремль весь час забуває, як саме працює західна демократія. Праві та ліві можуть зайти до парламентів країн та Європарламенту, але вони не зможуть там сформувати більшість. Їм у будь-якому випадку доведеться домовлятися з помірними партіями та групами. Останній приклад – перемога партії Герта Вілдерса у Нідерландах. Після виборів йому довелося помітно пом'якшити риторику та вимоги, але його політсила досі не може сформувати коаліцію", - каже "Апострофу" політтехнолог Олексій Голобуцький.
Поки що все виглядає так, що Кремль хоче дотягнути до президентських виборів у США, а потім уже відкрито викотити новій адміністрації свої вимоги щодо "переговорів". Проте підготовка до "дипломатичних рішень" з боку Москви триває вже зараз.