Промова Залужного на RUSI Land Warfare Conference 2024 у Лондоні в якості посла України була вперше саме політичним виступом, а не виступом військового, як усі дотеперішні його публічні заяви.
Я би навіть сказав, що це була геополітична заява: що російсько-українська війна – це лише перехідний етап до наступної великої світової війни. Бо пряме зіткнення з Росією для Заходу неминуче. Цьому є запорукою сам факт існування Росії. Причому Росія підтягне достатньо сателітів, щоб масштаб зіткнення був співмірний з Другою світовою.
Отже, Залужний закликав демократії готуватись до такого майбутнього. І для цього повністю поміняти підхід до воєнних дій як таких. Мобілізувати всі складники держави – бо новітню війну ведуть не тільки військові, але й економісти, фінансисти, політики, винахідники, айтішники... І заради перемоги демократіям доведеться поступитись деякими демократичними нормами заради фізичного виживання. Так, як це довелось зробити Україні.
Бо російські війська – це не тимчасова навала задля грабунку чи зміни влади. Російський окупант приходить, щоб фізично знищувати: зараз – українців. Надалі – мешканців інших територій, на які прийде московський загарбник. Тож це не варто сприймати як якесь майже ігрове протистояння «десь там». Просто Росія зараз не має ресурсів для досягнення поставлених цілей – загарбання всієї України і тотального знищення українців. Але й Україна не має ресурсів для деокупації своїх територій. Тому перемир’я на будь-яких умовах буде тимчасовим перед масштабною війною в Європі вже повністю на нових засадах, а не так, як починалось повномасштабне вторгнення – у форматі війн 20 ст.
Тому Залужний вважає настільки цінним досвід ЗСУ у війні нового формату. І пропонує Європі використати нашу війну як полігон для підготовки до наступної війни своїх бійців, командирів, розробників і виробників зброї. Це доволі цинічно, однак корисно для обох сторін – для нас і для Європи.
Бо можна сподіватись, що за ті 5 чи 10 років, на які Росія візьме паузу для накопичення ресурсів, з нею щось станеться, Росія зникне як імперія і перспектива війни перестане бути актуальною. Однак готуватись треба в будь-якому випадку до найбільш ймовірного сценарію: війни Росії проти Європи і НАТО із залученням сателітів в регіоні і в світі та можливо із застосуванням тактичної ядерної зброї, з глобальним знищенням стратегічних комунікацій (ті ж супутники, кабелі зв’язку на дні морів тощо).
І з відпрацюванням нових тактик, нових технологій, зброї і боєприпасів в ході нашої теперішньої війни для Європи наступна війна, як переконував Залужний європейців, буде легшою і зі значно меншими втратами. Це крім того, що допомога Україні зараз, можливо, виснажить Росію достатньо, щоб наступна велика війна відсунулась більш як на десятиліття (а там, може, дійсно стане неактуальною).
Основний висновок з цієї промови: це заявка Залужного на більш серйозну роль, ніж просто посол України у Великій Британії.
Отже, із передислокацією до Великої Британії запал не зник, Залужний не розчинився в рутині і не втратив певних амбіцій до змін в Україні. І коли він по війні повернеться до України, в Залужного вже буде помітний політичний, а не військовий бекграунд.
Тобто, цей виступ – заявка на майбутню політичну кар’єру.
Як не дивно (чи ні), практично ніхто ніде не обговорює цю промову. Принаймні, центральні ЗМІ досі старанно оминають тему Залужного – ніяких дискусій, ніяких обговорень з експертами. Принцип «якщо заплющити очі – можна вважати, що нічого не було».
Але я вважаю, що ця промова в майбутньому, якщо все складеться так, як я припускаю, стане першим кроком в політичній кар’єрі державного діяча (а не політика). Людини, яка має візію ситуації в цілому (а не просто реагує на поточні подразники) і має достатньо структуроване мислення.
Всі ці якості важливі для претендента на посаду президента держави у воєнний-міжвоєнний час (хоча українські виборці останнім часом спокійно обирали осіб без жодної подібної якості). Передусім це дасть змогу реалізувати на практиці ті заяви, з якими кандидат виходить на вибори – якщо Залужний дійсно піде у велику політику, коли на це буде змога. Поки це, звісно, суто гіпотетичні оцінки перспектив.