Експерти говорять про невисоку ймовірність повномасштабного наступу РФ на Україну
Починаючи з п'ятниці, 11 лютого, західні ЗМІ активно повідомляють про те, що Росія найближчим часом розпочне масштабне вторгнення в Україну. Називаються дати 15 та 16 лютого. Представники понад 30 країн закликали своїх громадян та дипломатів залишити нашу країну. На цьому фоні лідери США, Франції, Німеччини, України та Росії ведуть постійні переговори, які так і не призвели до деескалації.
Чому Вашингтон і Лондон постійно говорять про російське вторгнення, називаючи конкретні дати, читайте у матеріалі "Апострофа".
Розмова без результату
На тлі інформації, що РФ "ось-ось" відкрито рушить регулярні війська на українську територію, стали приводом для термінової телефонної розмови президента США Джо Байдена з російським колегою Володимиром Путіним.
Під час бесіди, що відбулася з ініціативи Білого дому, Байден пригрозив Москві жорсткою відповіддю на випадок відкритої війни з Україною. За словами американського президента, "подальше російське вторгнення в Україну викличе широкомасштабні людські страждання та послабить авторитет Росії".
Президент США у розмові з Путіним підкреслив, що якщо Росія продовжить вторгнення в Україну, США та союзники швидко завдадуть Росії серйозних збитків.
"Хоча Сполучені Штати, як і раніше, готові займатися дипломатією при повній координації з нашими союзниками та партнерами, ми однаково готові і до інших сценаріїв", - заявив Джо Байден, вказавши, що Штати готові нарощувати військову допомогу Києву.
Президент Путін у відповідь заперечив, що Захід нібито не здійснює належного тиску на українське керівництво для виконання Мінських угод. За його словами, передбачалося саме кремлівське трактування послідовності кроків щодо врегулювання конфлікту.
Російський президент також заявив, що Захід останніми днями і годинами "довів до абсурду" ситуацію з пересуванням військ РФ російською територією, паралельно нібито створюючи передумови для можливих дій ЗСУ проти бандитських "республік" ОРДЛО.
Критикуючи політику розширення НАТО, російський президент пообіцяв найближчим часом оголосити, що має намір зробити Кремль після аналізу відповідей США та НАТО на російські вимоги щодо "гарантій безпеки" для РФ.
За кілька годин до бесіди Байдена та Путіна відбулася телефонна розмова Держсекретаря Ентоні Блінкена із главою російського МЗС Сергієм Лавровим. Тональність розмови повторювала розмову президентів. Глава Держдепартаменту заявив, що США побоюються вторгнення РФ в Україну вже найближчими днями і зажадав деескалації з боку Москви. Сергій Лавров у відповідь заявив, що "пропагандистська кампанія" США про російську агресію проти України нібито має провокаційні цілі.
Гра Байдена на випередження
Вашингтон та Москва нічого нового одне одному не повідомили. Американське керівництво наполягає, що вторгнення РФ в Україну може розпочатися в "будь-який момент", а Кремль – заперечує агресивні наміри, пред'являючи відповідні претензії Заходу.
Чи піде Володимир Путін на відкриту агресію, чи ні, швидше за все, не знає навіть його близьке оточення.
Так само залишається відкритим питання, чому західні ЗМІ з подачі Вашингтона та Лондона настільки активно нарощують градус істерії навколо України.
Як зазначають джерела CNN у розвідувальних агентствах США, Державному департаменті та Білому домі, адміністрація Байдена навмисне нагнітає ситуацію щодо російських планів вторгнення. За даними видання, багато чиновників із команди Джо Байдена у 2014 році працювали на низових посадах в адміністрації Барака Обами. Вони бачили, як Кремль окупував Крим та частину Донбасу, використовуючи "гібридні" тактики, військових без розпізнавальних знаків та масовану пропаганду.
Тому зараз дані розвідки спеціально розсекречують, щоб спантеличити російське керівництво і сплутати їм усі карти.
"Настільки серйозне інформаційне тло, заяви про евакуацію сімей дипломатів, постійна присутність України у світових новинах сковує Кремлю простір для маневру. Така ситуація створює додатковий тиск на Володимира Путіна, змушуючи його прийняти якесь остаточне рішення: або, дійсно, йти на загострення або ж відіграти все назад, зображаючи із себе миротворця", - сказав у бесіді з "Апострофом" політичний експерт, голова Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
Наступна причина може бути суто психологічною. Після вкрай невдалого виведення американських військ з Афганістану Білий дім намагається перестрахуватися, щоб конфлікт з Україною та РФ не пішов за непередбачуваним сценарієм. Питання – як це зробити? Справа в тому, що істерія – двосічна зброя, яка б'є не тільки по країні-агресору, а й по потенційній жертві. І існує версія, що таке нагнітання – сигнал для Києва не чекати агресії, а погодитись на реалізацію Мінських угод у невигідній для України інтерпретації Кремля. Поки що у Зеленського завзято виступають проти...
Кремлівська дилема
Для Москви ситуація істотно відрізняється від обстановки лютого-березня 2014 року, коли Володимир Путін мав велику політичну перевагу через ефект несподіванки та тимчасового "ступору" Заходу на тлі анексії Криму. Адже багато досвідчених політиків та експертів в Україні та Заході до останнього не вірили, що Москва піде на таке зухвале захоплення Криму.
Наразі можливості російського командування у плані "військових імпровізацій" більш мізерні. Постійні заяви Вашингтона та Лондона, а також американських та британських спецслужб щодо російських планів щодо України серйозно нервують Кремль. По-перше, "розкритий" план відразу втрачає тактичну цінність. По-друге, подібні витоки створюють додаткову нервозність у Кремлі щодо активності західних "кротів" у російських спецслужбах та військовому командуванні.
Кремль на цьому фоні не може нескінченно підвищувати ставки та блефувати. Щоб не демонструвати слабкість, росіянам доведеться перейти до дій. Запитання – до яких саме? Адже кінцева мета можливого відкритого вторгнення з авіацією, десантом та важкими озброєннями залишається незрозумілою.
Допустимо, війська РФ окупують ще кілька лівобережних областей України. Така операція може бути вигідна президенту Путіну, тільки якщо військова поразка спровокує масовану політичну дестабілізацію та відмову від інших регіонів підпорядковуватися Києву. Водночас, бліцкриг може захлинутися, а влада у Києві – встояти. Саме небажання втягуватися у війну на виснаження поки що утримує Москву від відкритої агресії.
До того ж, відкрита агресія повністю зламає гру, яку Кремль веде останні вісім років, відмовляючись визнавати себе стороною конфлікту на Донбасі і брати зобов'язання в рамках Мінських угод.
"Відкритого вторгнення не буде. Причому не тільки тому, що Москва не хоче змінювати логіку своєї присутності в конфлікті, але й через інші причини. Ціна такого конфлікту буде надзвичайно високою, а сенсу в ньому - мало. Наступні питання - що робити із захопленими територіями і як громадська думка всередині РФ відреагує на таку війну. Сумнівно, що населення та різні елітні групи підтримають настільки агресивний сценарій", - зазначив у бесіді з "Апострофом" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Примус до "Мінська"
Відповідно, вимальовується наступна версія, з якою метою сторони розжарюють воєнно-політичну ситуацію навколо України.
Володимир Путін у розмові з Джо Байденом не просто так згадав Мінські угоди. У Москві впевнені, що Вашингтон здатний натиснути на Київ, змусивши українське керівництво піти на політичні поступки: "прямі переговори" з бойовиками ОРДЛО та "особливий статус" для Донбасу, вписаний до оновленої конституції країни. Аналогічна вимога кілька тижнів тому була озвучена Сергієм Лавровим перед особистою зустріччю з Ентоні Блінкеном.
Саме виконання "Мінська", а не горезвісні "гарантії" не приймати Україну в НАТО, є основною метою Москви, заради якої Володимир Путін з весни "грає у солдатиків" поблизу українських кордонів.
"Вірогідність повномасштабного вторгнення РФ з кількох напрямків невелика. Росіянам, якщо моделювати такий конфлікт, знадобиться набагато більше сил, ніж зараз сконцентровано біля кордонів. Вся ця істерія в ЗМІ (переважно західних), швидше за все, націлена на те, щоб створити таку політичну таку політичну атмосферу, щоб схилити Київ до поступок "Мінску-2". Ми ж бачимо, що інформація про вторгнення постійно змінюється протягом кількох тижнів, постійно вигадуються нові дати. Історія перетворюється на якийсь фарс, крізь який проглядається варіант, що сторони (США та РФ - "Апостроф"), ніби рятуючи весь світ від війни, змусили владу України до незручних компромісів", - зазначив у розмові з "Апострофом" експерт із зовнішньої політики Українського інституту майбутнього Ілля Куса.
Офіс президента Володимира Зеленського, як показала нещодавня зустріч у Берліні, відмовився йти на поступки.
Відповідно, зараз один із реалістичних сценаріїв – масоване загострення на лінії розмежування з ОРДЛО, під час якого Москва прикриється "ополченцями" та "іхтамнетами". Формальний привід - "захист" так званих "ДНР" та "ЛНР" від України. Саме на цю версію вказують постійні істерики російського МЗС щодо того, що Захід "накачує" Київ зброєю, щоб ЗСУ силою ліквідували терористичні "республіки" Донбасу.
Поки що півторагодинна розмова Байдена та Зеленського, що відбулася 13 лютого, у неділю, не принесла нічого нового: сторони говорили про все ту ж ймовірну агресію Кремля. Неприємним сигналом для України стала фактична відмова Білого дому від запрошення Байдена Зеленським до Києва. Схоже, що наші партнери готові нам допомагати та озвучувати гучні заяви. Але на відстані...