На тимчасово окупованих Росією територіях України загарбники "призначають" гауляйтерів – колишніх українських політиків та чиновників, які перейшли на бік РФ.
Як зрадник стає зрадником і яка доля на них чекає – у матеріалі РБК Україна.
Після успішного наступу ЗСУ у Харківській області в Росії почали поспішно будувати плани, які б послужили рівноцінною відповіддю. Однак, не винайшовши нічого нового, у Кремлі повернулися до старої схеми та в авральному режимі оголосили "референдуми".
Так зване "волевиявлення", ймовірно, пройде на тимчасово окупованих територіях Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей. Про свої наміри, які, можливо, є частиною більшого плану, в РФ самі повідомляти не стали. А використали своїх посібників – гауляйтерів, які нібито "керують" на окупованих територіях.
Колаборанти з невеликою різницею у часі та тексті заяв оголосили, що готові до "референдуму". Тепер вони відповідатимуть перед Кремлем за те, щоб "голосування" хоча б мало реалістичний вигляд. Хто вони такі та яка доля чекає на українських гауляйтерів – у матеріалі РБК-Україна.
Рупори Кремля
Коли Росія 24 лютого вдарила ракетами по українських містах, переважна більшість жителів країни ідентифікувала для себе ворога в особі РФ. Не стало сумнівів навіть у тих, хто з початку війни на Донбасі сумнівався, хто і з ким воює. Не залишилося питань і в тих, чия позиція стосовно Росії до останнього була "м'якою" та "братською".
Проте і серед українців є люди, які готові йти на співпрацю з окупантами. У захоплених ними територіях раптом з'являються "мери", "голови адміністрацій" та інші гауляйтери.
Аналізуючи їх біографії, необхідно розуміти, що це не самостійні гравці. За словами голови прес-служби СБУ Артема Дехтяренка, російське керівництво хоче створити видимість будь-якої легімітизації "референдумів". А для цього необхідно щоб номінально про проведення "волевиявлення" оголошував український політик. Або хоч би український громадянин.
"Ці псевдореферендуми мають для росії важливе символічне значення. Це як прапор, яким вони можуть активно розмахувати. І для більшої переконливості важливо, щоб тримали цей прапор нібито місцеві жителі. Хоча після того, що творить росія на тимчасово окупованих територіях, навряд чи хтось то у світі здатний реально повірити, що люди на місцях підтримують окупантів", – каже Дехтяренко у коментарі РБК-Україна.
Якщо на чолі окупованого міста стоїть український політик, у третьої сторони може виникнути відчуття, що самі українці справді чекають на "звільнення" – якщо про це говорить один із обраних народом українців. Таким чином легенду про "квіти російським солдатам" стає легше транслювати. Але це теоретично.
Насправді ж кожен із зрадників має свого куратора, а всіма окупованими територіями в Україні займається окрема гілка влади в РФ. Донедавна цими питаннями опікувався заступник керівника адміністрації президента Росії Дмитро Козак. У Федеральній службі безпеки також є відділи, які стежать за своїми ставлениками в Україні. А тому будь-яка заява зрадника – це те, що через неї намагаються передати росіяни.
Маргінали та "месники"
Абсолютна більшість тих, хто вирішив обійняти посади – це з самого початку проросійськи налаштовані громадяни України. Партія регіонів, "Опозиційний блок" або "Опозиційна платформа - "За життя", Антимайдан, висловлювання про "братні народи" - щось із цього обов'язково знайдеться в біографії гауляйтерів.
Яскравий приклад, який увібрав у себе практично все з перерахованого вище – Євген Балицький із Запорізької області. Свого часу був членом Партії регіонів, потім перейшов до "Опозиційного блоку".
2017 року екс-політик потрапив у скандал, коли заявив, що поїде до Росії, але тільки разом зі "своїми територіями", маючи на увазі Запорізьку область. За фактом такого висловлювання прокуратура відкрила справу.
Російські окупанти швидко знайшли в Балицькому "свою" людину, призначивши його "главою Запорізької військової цивільної адміністрації". Сьогодні він постить відео, звертаючись до "першкачків" із закликами йти до школи за 10 тисяч рублів від Путіна, активно просуває російську повістку і заявляє про готовність до проведення "референдуму".
Ще один типовий проросійський політик – гауляйтер Володимир Сальдо. До повномасштабного вторгнення був відомою фігурою в межах Херсона – тричі ставав мером і активно просувався вертикаллю Партії Регіонів, а пізніше традиційно "ОПЗЖ".
У РФ із Сальдо, очевидно, зв'язок був налагоджений давно. Коли Херсон окупували, його одразу призначили "головою адміністрації". Гауляйтер традиційно став розповідати про майбутній референдум, з'являвся на "святах" і виступав для російської пропаганди.
На початку серпня з'явилася інформація, що Сальдо відвезли до Криму, а звідти до Москви – зрадника поклали до лікарні з діагнозом, що постійно змінювався. Нещодавно у мережі вже встигли поховати колаборанта, але він опублікував відеозвернення, у якому запевнив, що питання Херсона "завжди з ним".
Окрім політиків, є й прості шанувальники ідей "русского мира". Один із таких – херсонський гауляйтер Кирило Стремоусов. Його біографія багата на все – був активістом, захоплювався езотерикою, потрапив у проросійську секту "Концепція громадської безпеки", стріляв у людей, побив поліцейського, заснував "журналістське видання" та роздав "посвідчення" всім охочим.
Крім сект та розбою, Стремоусов брав участь в Антимайдані, намагався захопити адміністрацію та створити т.зв. "Херсонську народну республіку", організовував усілякі марші та біги, а в період пандемії коронавірусу влаштовував мітинги, звинувачуючи український уряд у поширенні COVID по країні.
Окупанти, захопивши місто, призначили Стремоусова заступником Сальдо, і він відразу почав виступати на російському ТБ. Основна роль гауляйтера полягає в тому, що він у властивій йому манері постійно намагається заспокоювати гостей студії тим, що "українські нацисти" більше не побачать Херсон.
Крім того, у його заявах, як і в словах практично всіх гауляйтерів, постійно простежуються невідповідності – то він "ховає" Сальдо, то "воскресає" Антонівський міст.
Ще один приклад – колаборант із Запорізької області Сергій Юрченко. У 2014 році він, як і всі соратники за зрадою, брав участь в Антимайдані, де його побили. Потім ретувався до Криму, де його призначили "радником з питань козацтва в ЛНР". У соціальних мережах любить фотографуватися в папасі. Отримав паспорт громадянина Росії і всім рекомендував піти його шляхом, був нагороджений орденом РФ за мужність.
2022-го Юрченка привезли з Криму в Запорізьку область і призначили отаманом. Примітно, що в окупації також знаходяться його батьки, які мешкають неподалік місця, де його поставили керувати. Разом із "колегами" Юрченко проводить рейди, влаштовує фотосесії, а навесні зняв ролик для кремлівських ЗМІ про те, як підвищилися удої у тварин місцевого агропідприємства після окупації.
Таких прикладів чимало. Володимир Рогов, якого спочатку призначили мером Мелітополя, коли справжнього міського голову – Івана Федорова – викрали. Рогов – близький друг Олега Царьова, 2014 року оголосив себе лідером "Слов'янської гвардії", організовував "Марш ввічливих запорожців". Стверджує, що народився в Індії та нібито має якийсь титул. Саме Рогов, свого часу, виступаючи на російському ТБ, заявив, що українські діти полюють на снігурів.
"Мер" Каховки Павло Філіпчук – колишній "регіонал", балотувався на посаду міського голови Каховки від "Опоблоку", але програв. Окупанти ж призначили його і мером, і головою адміністрації. У мережі обіцяє "очистити підсвідомість та тіло", публікує відео з танцями власного твору, а нещодавно поскаржився, що президент України Володимир Зеленський "загрожує адекватним мешканцям Херсонської області".
Олександр Сауленко – самопроголошений мер Бердянська. Відомий насамперед тим, що раніше був звинувачений у педофілії. Будучи на посаді в окупації, призначив своїм заступником двірника, який стверджує, що розмовляє із камінням. 18 липня окупанти звільнили Сауленка, бо він провалив проведення "референдуму" та паспортизацію місцевих мешканців.
Джерела в правоохоронних органах, аналізуючи середньостатистичний портрет зрадника, зазначають, що говорити про виключно "ідейних" або тих, хто просто прагне заробити, не можна. Гауляйтери об'єднують у собі обидва компоненти. А рухає ними, як правило, помста чи бажання обійняти провладну посаду, яку вони не змогли здобути, знаходячись в демократичному суспільстві.
"Є Старобільськ на Лугащині, його тимчасово окупували на початку березня. Туди гауляйтерами зайшли люди, які очолювали Старобільський район до 2014 року, це колишні "регіонали", у них не склалося життя після втечі Януковича, вони хотіли реваншу. Тому щойно рашисти. туди зайшли, вони виявили ініціативу, запропонували допомогу та працюють. Зрозуміло, що у них ідейна складова є, але вони також хочуть заробити грошей", - розповідає один із співрозмовників.
Про це говорить і народний депутат-член комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігор Копитін. За його словами, зрадники використовують можливість співпраці із загарбниками, як шанс награбувати і піднятися "кар'єрними сходами".
"Є і такі, хто побачив у війні проти України свій шанс на стрімкий соціальний ліфт і можливість піднятися посадовими ступенями, як кажуть із самого низу до керівників окупаційних адміністрацій, – зазначив Копитін у коментарі "РБК-Україна".
Полювання на колаборантів
Міграцію зрадників із Харківської, Луганської чи Донецької області тепер важко відстежити у зв'язку із наступом ЗСУ. Успішні операції українських військових лякають гауляйтерів Запорізької та Херсонської областей. 20 вересня всі посібники окупантів на захоплених РФ територіях в один голос заявили про намір "приєднатися" до Росії шляхом "референдуму", зокрема в онлайн-режимі. Голосування хочуть провести якнайшвидше, херсонський зрадник Сальдо вже встиг відзвітувати, що "адміністрація" дала добро на проведення "референдуму", а в "лнр" оголосили відповідну дату.
Окрім цього, на захоплених територіях активно діють партизани. До приклада, за Балицького обіцяють 10 тисяч доларів, а він скаржиться окупантам на те, що йому страшно, і просить перевезти його до Криму. Його соратників тим часом ліквідують. Близький друг гауляйтера Андрій Шостак, якого призначили керувати штабом "Єдиної Росії" у Запорізькій області, підірвався на вибухівці. І він, за словами мера Маріуполя Івана Федорова, "ще довго не зможе сидіти на стільці рівно".
Ще одного друга Балицького – Івана Сушка, котрий у мирному житті заробляв як тамада на весіллях, ліквідували. Він керував штабом із підготовки до "референдуму". Його долю повторили одразу два гауляйтери – "генпрокурор ЛНР" Сергій Горенко, який до 2014 року працював у МВС України, та його заступник Катерина Стегленко. Така доля спіткала і заступника голови окупаційної адміністрації Бердянська Олега Бойка та його дружину.
У Новій Каховці ліквідували поліцейського-зрадника Сергія Томку – його призначили "головним за репресіями". У Херсоні підірвали колаборанта Дмитра Савлученка. На початку серпня у тій же Каховці вбили "заступника голови адміністрації" Віталія Гуру, він помер у реанімації.
Один із відомих випадків – нардеп-зрадник Олексій Ковальов. Замах на нього стався двічі – вперше він потрапив до лікарні, але вижив. Друга спроба стала для Ковальова фатальною.
Про те, що багато гауляйтерів "на валізах", говорять як силовики, так і мешканці окупованих територій. Самі загарбники, які бачать широкомасштабні успіхи ЗСУ, з подвоєною силою обкрадають квартири, магазини та супермаркети. В одній із окупованих територій росіяни вкрали велосипеди, про що повідомив голова Миколаївської ОВ Віталій Кім.
"Знаєте, є така цитата Аль Капоне: "Куля дуже багато змінює в голові, навіть якщо потрапляє у дупу". Враховуючи активний партизанський рух, успішний контрнаступ ЗСУ, вони розуміють, що ніщо не вічне, і біжать", – каже джерело у правоохоронних органах.
Але не лише партизани переслідують зрадників. Насамперед, колаборанти відповідатимуть перед законом. На сьогоднішній день Служба безпеки України оголосила про підозру у державній зраді вже 661 людині, а в колабораційній діяльності – 1 тисячу 410 осіб.
"Це один із важливих напрямів роботи СБУ зараз. Служба системно працює над тим, щоб кожен, хто зрадив Україну, справедливо відповів за скоєне. Ми знаємо їхні імена, посади, місця проживання та коло спілкування. Притягнення цих людей до відповідальності – це питання часу", – сказав Артем Дехтяренко.
Звісно, є ймовірність, що зрадники встигнуть втекти до Росії. Проте злочини, скоєні проти національної безпеки, не мають терміну давності. І якщо гауляйтер потрапив до міжнародного розшуку, його затримають на будь-якому прикордонному пункті.
Дехтяренко зазначає, що сама Росія перетворюється на державу-в'язницю. Тому колаборанти будуть змушені перебувати у цій в'язниці, але не зможуть уникнути покарання.
"Вже зараз співробітники СБУ затримують колаборантів на деокупованих територіях. А тих, кому вдалося втекти чи десь сховатися, ми обов'язково знайдемо. Вони постануть перед судом і відповідатимуть за законом!", - додає Артем Дехтяренко.
При цьому необхідно вже сьогодні думати про механізм, який запобігатиме реваншу проросійських політиків, під якими б гаслами та партіями вони не намагалися потрапити до порад. Як мінімум – посилення закону про колабораціонізм, про що згадав Копитін. Якщо раніше депутати різних рівнів могли говорити про свої дружні стосунки з РФ чи не в прямому ефірі, то сьогодні це буде неможливо.