Сумнівно, що "бунт Пригожина" був інсценуванням, щоб налякати Захід і досягти поступок по Україні.
Інститут вивчення війни (ISW) повідомив, що після бунту ПВК "Вагнер" продовжуються переговори щодо угоди, запропонованої самозваним президентом Білорусі Олександром Лукашенком. На думку американських аналітиків, продовження дискусії за участю Лукашенка вказують на те, що сторони все ще ведуть переговори щодо деталей угоди. Російські джерела також обговорюють деталі кулуарних дискусій. Бунт "Вагнера" вже сильно впливає на командну структуру в російській армії та силових відомствах. Найбільше від бунту постраждав саме імідж Володимира Путіна.
Чому він де-факто психологічно програв Євгену Пригожину, пише журналіст "Апострофа" Володимир Шевчук.
Росія сповзає в чергові "смутні часи" з інтригами, змовами та заколотами. Бунт "кремлівського кухаря" визначатиме політичний клімат у Кремлі найближчими тижнями і навіть місяцями. Щодня історія обростає новими подробицями, які виставляють Володимира Путіна у ще більш непривабливому світлі. Навіть якщо нещодавня інформація про затримання генерала Суровікіна відповідає дійсності, то все це виглядає дурною спробою Кремля призначити цапа-відбувайла, щоб пояснити російській публіці, чому вся кремлівська вертикаль практично добу була паралізована внаслідок марш-кидка "Вагнера" на Москву.
Щоб розібратися в тому, що насправді сталося і що відбувається зараз, потрібно зрозуміти, в чому Володимир Путін психологічно відрізняється від Євгена Пригожина. Як резонно зазначила у коментарі "Апострофу" політичний психолог Світлана Чуніхіна, ватажку "Вагнера" явно властиві особистісні риси так званої "темної тріади" - нарцисизму, макіавеллізму та психопатії. Нарцисичні прояви ми бачимо в тому, як Пригожин бравує з медіа, демонструючи свої "успіхи" в Україні та демонстративно з нецензурною лексикою атакуючи керівництво міноборони РФ.
Пригожину властиві антисоціальні прояви, а також "новаторський авантюризм", який відрізняє персон із макіавелістськими та психопатичними нахилами – перша у світі "фабрика тролів", "приватна військова кампанія", яку фінансувала російська держава. Путинський "кухар" - явний приклад соціального хижака, який постійно розширює свою "кормову базу", не гребуючи нічим. Навіть продажем зіпсованих продуктів дитячим садкам.
Психологічно Путін все одно програє Пригожину – і це видно у медіа-полі, незважаючи на те, що у Кремлі всіляко намагаються блокувати згадки про ватажка ПВК "Вагнера". До речі, це було видно за поведінкою Путіна в Дагестані, де він зустрічався з масовкою, явно заздривши Пригожину та його переможній ході Ростовом.
Путін також є володарем "темної тріади", але на відміну від Пригожина кремлівський ватажок більш "раціональний" у тому сенсі, що він відкрито б'є лише свідомо слабшого, а також схиблений на тотальному контролі. Для Путіна будь-яка особа є не особистістю, а функцією. Причому, якщо цю "функцію" позбавити фінансування чи іншого підживлення, то вона буде просто "відключена".
Взагалі, персони з нарцисичними проблемами завжди бояться, що ситуація вийде з-під їхнього контролю, внаслідок чого на них чекає провал, викриття та подальший сором. В результаті "бунту Пригожина" всі побачили, що російський "король" виявився не лише голим, а й боягузливим, втікши з Москви. Якщо вірити одкровенням Олександра Лукашенка, то Росією цілодобово управляли лише дві людини – диктатор Білорусі та шеф ФСБ Бортников, якого Лукашенко нібито вламав не бити по колонах "Вагнера", які зупинилися за 200 км від Москви.
Відповідно, версія про те, що "бунт Пригожина" був однією великою виставою перед Заходом, щоб показати, що без Путіна озброєні бандити можуть отримати доступ до ядерної зброї, виглядає сумнівною. Теоретично одна колона "вагнерівців", що йшла на Москву, могла спробувати взяти під контроль ядерний об'єкт Борисоглібськ-45 у Воронезькій області, а Заходу таким чином могло бути надіслано сигнал, що треба "зберегти Путіну обличчя" в Україні, інакше армія карних злочинців, отримавши ядерну зброю, загрожуватиме всьому світу.
Щоб затіяти таку "постановку" із залученням усієї силової вертикалі РФ, а також за участю Олександра Лукашенка, якому Путін не може довіряти на 100%, у російського диктатора рівень авантуризму мав перевищувати пригожинський. Але це не так.
Путін і Пригожин – два абсолютно різних соціально-психологічних образи, незважаючи на хіба спільну "темну тріаду". Ватажок ПВК "Вагнер" - зухвалий грабіжник, готовий зіштовхнутися з противником віч-на-віч. Не дарма ж він по молодості сидів за грабіж - тобто він відкрито і силоміць відбирав чужу власність.
Путін, навпаки, незважаючи на зовнішню солідність і пропагандистські міфи, був переважно "кабінетним оперативником" КДБ. Ним він і лишився. Тільки замість кабінетів він тепер засідає в бункері. Путінські спроби корчити себе "геополітичного мачо", розмовляти на блатній "фені", розповідати про "статеві органи бабусі" у відповідь на запитання журналістів про курс рубля - все це жалюгідна спроба виглядати жорсткіше і зухваліше, ніж він є насправді.
Якщо Пригожин за характером і за біографією є карним злочинцем з явними психопатичними проявами, то Путін – виглядає просто як невмілий актор, який за сценарієм мав зіграти "дона Корлеоне", а на виході вийшов дрібний вуличний гопник.
Психологічно "бунт Пригожина" став важливою демонстрацією того, що у разі прямого зіткнення з силою, що видавлює Кремль із зони політичного комфорту та переваги, Путін та його оточення готові зробити все можливе, щоб загасити конфлікт, пішовши на поводу у ситуації. Вони готові публічно втертися, прикриваючись боягузливим аргументом "Аби не було війни!". Така публічна поведінка бункерного диктатора вкотре підтверджує версію про те, що кремлівський ядерний шантаж – це дурний і вкрай невмілий блеф.