На відміну від України, Ізраїль не закривав кордон на виїзд для військовозобов'язаних із початку війни з ХАМАС.
Опитані Фокусом експерти вважають, що можна було уникнути таких заходів. Достатньо було зняти правоохоронців зі спецобліку та підвищити фінансову мотивацію для військовослужбовців.
Починаючи з 2014 року, коли РФ окупувала півострів Крим і почала війну на Донбасі, багато експертів порівнювали Україну із сучасним Ізраїлем. Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року порівняння тільки посилилося, до того ж на найвищому рівні. Президент Володимир Зеленський говорив, що наша країна після завершення війни стане "великим Ізраїлем, але зі своїм обличчям", а керівник ГУР Міноборони Кирило Буданов наголошував, що досвід Ізраїлю прийде в Україну на кілька років.
8 жовтня ЦАГАЛ офіційно оголосив про війну з ХАМАС після того, як палестинське угруповання прорвало кордони із Сектором Гази й атакувало цивільних. Ізраїль у перші дні призвав рекордну кількість резервістів — 300 тисяч осіб. А в ЗМІ з'явилися десятки історій про хоробрих ізраїльтян, які моментально вирушили з-за кордону додому, щоб стати на захист Батьківщини.
Тут простежується явна схожість із Україною. У перші дні великої війни з Росією багато українців також добровільно з'являлися до військкоматів або самоорганізовувалися в ТРО, деякі повернулися з ближнього зарубіжжя, щоб поповнити лави ЗСУ. Є лише одна відмінність: в Ізраїлі, попри оголошення війни, не стали закривати кордони на виїзд для військовозобов'язаних.
Україні потрібні 300 тисяч підготовлених бійців
"При владі в Ізраїлі перебувають колишні військові, які служили в ЦАГАЛі, зокрема, прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу — капітан ЦАГАЛу. Це ціла державна політика управління країною. Люди з військовим досвідом відрізняються від цивільних. Вони знають, що будь-яка війна — це математика, розуміють кількісний склад армійських підрозділів і не думають про те, щоб залучати до участі в бойових завданнях непідготовлених людей", — міркує в бесіді з Фокусом військовий експерт, льотчик-інструктор Роман Світан.
Україна теж могла піти шляхом Ізраїлю, створивши професійну армію, готову в будь-який момент стати на захист країни. Це б у рази спростило мобілізаційні процеси, виключивши примусовий призов. У держави є всі ресурси, щоб реалізувати план і отримати 300-тисячну армію професіоналів, вважає експерт. Для цього достатньо зняти зі спецобліку правоохоронців, які, відповідно до закону, не підлягають обов'язковому призову на службу. Мобілізувати правоохоронців держава могла б на ротаційній основі, по 30% від кожного підрозділу. Це дозволило б замінити бійців на фронті, які півтора року захищають країну. А для виконання завдань усередині країни держава могла б залучити правоохоронців, які пішли в запас.
"У нас є величезна структура правоохоронців на спецобліку. Це мотивовані, профпридатні люди, які вміють поводитися зі зброєю, їхні сотні тисяч осіб. Треба залучати їх до виконання бойових завдань, а практику примусової мобілізації людей із вулиці припинити. І тоді буде, як в Ізраїлі, — ми отримаємо групу правоохоронців, які захищатимуть Батьківщину", — продовжує експерт.
Друге, що могла б зробити влада — дозволити командирам бригад через рекрутингові центри набирати професіоналів. Для цього необхідно підняти грошове утримання бійців, які виконують завдання на першій лінії фронту, від 3 до 10 тисяч доларів за місяць.
"Нам не потрібна велика армія. Достатньо трьохсот тисяч підготовлених військовослужбовців. Це 1% населення України. Їм потрібна мотивація — фінансове утримання. У нас є ця кількість. Підготовлених військовослужбовців — понад мільйон осіб. Це професіонали, які не підуть в армію за дві тисячі доларів, а за п'ять чи десять підуть. У нас не комуністичне, а капіталістичне суспільство. І господарі землі, заводів і пароплавів мають платити військовослужбовцям за охорону їхнього майна", — каже Світан.
Закриті кордони
Україна закрила кордони для військовозобов'язаних чоловіків у перші дні повномасштабного вторгнення. Політики міркували, що відкриті кордони призведуть до масового відтоку людей і вистояти в перші дні проти стотисячної російської армії буде складно.
Водночас на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну біля військкоматів юрмилися тисячі добровольців, готових захищати країну. Як і в історії з Ізраїлем, у ЗМІ писали про українців, які поверталися з-за кордону додому, щоб приєднатися до лав ЗСУ.
"Якби не закривали кордони, більшість могли б вивезти свої сім'ї в безпечні місця, і повернутися виконувати бойові завдання. Сім'я, яка перебуває в безпеці, добре діє на військовослужбовця. Тоді в нього в голові на першому місці виконання бойового завдання, а не думки — вдарить по родині бойовий "шахед" чи ні", — продовжує Світан.
За словами політичного аналітика Ігоря Рейтеровича , в Ізраїлі всі чоловіки, за деякими винятками, зокрема з релігійних причин, проходять службу. Тому мобілізація не шокує населення: кожен ізраїльтянин знає, що служитиме в найкращій армії світу, а країна про нього подбає.
"Якщо ізраїльтянина беруть у полон, його завдання — зберегти собі життя. І командири діють за принципом "роби, як я", тобто йдуть у бій на першій лінії фронту. Оскільки суспільство виросло в такій атмосфері, немає сенсу закривати кордони", — каже Фокусу Рейтерович.
В Україні, на думку експерта, навіть ті, хто хотів воювати на початку повномасштабного вторгнення РФ, тепер не знають, як бути в разі мобілізації. Військовозобов'язані не впевнені, чи пройдуть вони підготовку, перш ніж їх відправлять у бойовий підрозділ, а також чи є всередині бригади необхідне забезпечення для виконання завдань.
"Влада несе відповідальність за армію. За рік, поки велися розмови про можливу повномасштабну війну, можна було провести серйозну підготовку. Однак навіть зараз для багатьох людей немає можливості пройти повноцінні курси бойової підготовки. Усе, що робиться, — за власною ініціативою. Влада намагається це виправити, але дуже повільно. А тому, щоб піти шляхом Ізраїлю, нам потрібен комбінований підхід — із одного боку, професійна армія, де бійці отримуватимуть гідну платню. З іншого, посилення військової підготовки всіх цивільних, щорічні збори для чоловіків — можливо, як у Швейцарії. Тоді не доведеться закривати кордони", — резюмує експерт.