Два роки повномасштабної війни в Україні наочно продемонстрували, що окрім декларативних заяв і публічного занепокоєння потрібна практична допомога, від тих, хто називає себе партнером.
Тільки Сили оборони України та вітчизняна дипломатія знають, за які гроші дістається кожен метр землі, кожен патрон чи військова система. У 2023 році Україні вдалося об'єднати західних партнерів у танкову коаліцію, внаслідок чого ми отримали танки Leopard, Abrams, Challenger, бойові машини піхоти Bradley і Marder.
Завдяки Заходу нам вдалося прокачати власну ППО до зенітно-ракетних комплексів MIM-104 Patriot, IRIS-T, SAMP/T. Зрештою ми отримали далекобійні ракетні системи Storm Shadow і ATACMS. Загалом за два роки великої війни Україна отримала допомоги на 170 млрд євро, але політичну підтримку оцінити в грошовому еквіваленті неможливо.
Політична криза в США і прийдешні вибори, як це не парадоксально, але стали в пригоді Україні — на тлі загрози від РФ, європейські політики все більше прокидаються і повертаються до реальності. У результаті це позначається на обсягах підтримки Києва та стимулюванні власного ВПК до ймовірної великої війни. Наприклад, Німеччина за ці два роки пройшла шлях від п'яти тисяч шоломів до 7,6 мільярдів євро військової допомоги на рік. Німецький оборонний бізнес уже готується до відкриття нових підприємств на території України. На фоні домінувальних новин зі США, якось осторонь проходять не менш важливі, а з огляду на масштабування, значно важливіші новини підтримки від партнерів. Невелика Литва виділила на допомогу Україні понад 1,4% власного ВВП. Японія, яка не може надавати військову допомогу, вже передала фінансову допомогу на 6,8 млрд євро і заявила про наступні 12 млрд найближчим часом.
Президентка Європейської комісії (умовно — Уряду ЄС) Урсула фон дер Ляєн, як зазначили опитані експерти, — це взірець чиновника, який, незважаючи на всю неповороткість європейської бюрократії, зміг домогтися максимально можливої підтримки для Києва. Вона була першою, хто зазначив, що місце України в Європейському Союзі, хоча для цього ще довгий шлях.
Президент США Джозеф Байден став першим у нашому рейтингу серед лідерів суверенних держав. Вашингтон, незважаючи на всі проблеми із затримками та нерішучістю щодо певних видів озброєнь, залишається головним стратегічним партнером України.
Великобританія стала першою, хто підписав з Україною угоду про співпрацю у сфері безпеки. Саме це та безпрецедентний рівень політичної і військової підтримки від країни забезпечив прем'єр-міністру Ріші Сунаку третє місце в нашому рейтингу. Сюди ж варто додати колишніх прем'єр-міністрів Бориса Джонсона та Ліз Трасс.
Згодом приклад Великобританії почали наслідувати Німеччина і Франція. Очікується підписання такого договору з кожним представником "Групи семи". Це хоч і не членство в НАТО, але вже формування стратегічних партнерських зв'язків із країнами, які, як і їхніх політичних лідерів, можна сміливо вважати друзями України.
Несподівано низько в нашому рейтингу опинилися президент Франції Емманюель Макрон і президент Польщі Анджей Дуда. Французький лідер, за словами опитаних експертів, не витримав темпу політичного кросу, ще не зійшов з дистанції, але втратив лідерські позиції. Зі свого боку, Дуда не зумів утримати під контролем політичну боротьбу між парламентськими партіями, а відтак і провокації із зерном на місцевому рівні.
Прем'єр-міністр Японії Кішіда Фуміо, навпаки, залишається взірцем стабільності. Очолюваний ним уряд став одним із перших, хто почав надавати Україні мільярдні обсяги допомоги, насамперед в інфраструктурні проєкти. Сам же Кішіда неодноразово публічно заявляв, що Японія продовжить стояти разом з Україною, поки мир не повернеться на її землю.
Експерти згадували зовсім не примітних політиків, прізвища яких навряд чи відомі більшості українців, але вони зробили для допомоги Україні багато. Як колишній прем'єр-міністр Словаччини Едуард Геґер, який особисто обійшов усі європейські інституції та дипломатичні представництва країн ЄС, щоб гарантувати для України кандидатський статус. Або президент Федеративних Штатів Мікронезії Девід Пануело — він єдиний у світі, хто розірвав дипломатичні відносини з РФ через її вторгнення в Україну.
Повертаючись до крилатого виразу, що в політиці немає друзів і ворогів, а є тільки інтереси, називати учасників нашого рейтингу друзями України було б не зовсім точно. Насамперед, це продовження їхньої державної політики та сфери інтересів, у яких Україна вже посіла місце стратегічного партнера.
Як ми рахували?
Щоб оцінити вплив іноземних політиків, ми звернулися до 18 провідних українських громадських організацій і політологів. Кандидатів номінували:
- Центр Разумкова;
- Аналітичний центр ADASTRA;
- Інститут трансформації Північної Євразії;
- Центр політичних студій "Доктрина";
- Центр глобалістики Стратегія ХХІ;
- Центр "Нова Європа";
- Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва;
- Фонд "Відродження";
- Інститут центральноєвропейської стратегії;
- Український Центр Європейської Політики;
- Центр європейських і трансатлантичних студій;
- Інститут світової політики;
- Український Центр безпеки та співробітництва;
- Аналітичний центр "Об'єднана Україна";
- Олексій Гарань;
- Ігор Рейтерович;
- Олег Саакян;
- Петро Олещук.
Кожен експерт назвав 5 номінатів. Першому місцю присвоювали 5 балів, другому — 4 бали і так далі. Потім бали підсумовувалися і формувався попередній список.
Потім редакція присвоювала додаткові бали. По +10 балів п'яти лідерам держав, які надали найбільшу фінансову допомогу Україні в абсолютних цифрах. По +5 балів п'яти лідерам країн, які надали найбільшу допомогу у % від власного ВВП. Це дозволило підкоригувати список на користь тих, хто менше говорить, але більше платить. Наприклад, завдяки цьому коефіцієнту до ТОП 10 потрапив прем'єр-міністр Японії Кішіда Фуміо.
Нижче — повний Рейтинг "Друг України – 2023" — до вашої уваги!
