За визначення сексизму взялися у парламенті
Днями група депутатів Верховної Ради на чолі з представником "Слуги народу" Олександром Качурою зареєструвала два законопроєкти, що стосуються проявів сексизму.
І вже наступного дня у суспільстві розпочалася полеміка з цього приводу, чи потрібні такі ініціативи, що саме вони можуть дати Україні, що зміниться у проявах сексизму, який завжди був в Україні, після того, як його документально опишуть і визначать. Про все це – далі у нашому тексті.
Що таке сексизм
Поняття сексизму надзвичайно глибоке та багатогранне, у ньому чимало змінних, багато "надбудов" і "поверхів". Причина такої розлогості і багатозначності конкретного поняття у тому, що явище сексизму як розподіл за статтю існувало з самого початку історії світу і поки не може бути викоріненим повністю у жодній культурі жодної національності.
Сексизм фактично є приниженням або виділенням людини за її статтю. Це упереджене ставлення до особи або її дискримінація у вигляді негативного ставлення або антипатії по відношенню до людей певної статі.
Традиційно поведінка з ознаками сексизму вживається по відношенню до жінок, проте зустрічаються випадки і стосовно чоловіків. Фактично це чоловіча дискримінація по відношенню до жінок.
Сексистські упередження зустрічаються у всіх суспільствах світу, у тому числі у сучасних спільнотах з високим рівнем культурного розвитку. Сексизм ж є частиною різних соціальних інститутів, таких як сім’я, освіта, охорона здоров’я, релігія, — і присутній у таких галузях суспільного життя як політика, економіка, медіасфера.
Ідеологія сексизму відкрито або завуальовано протиставляє жінок і чоловіків одне одному, приписуючи їм протилежні якості. Також сексисти виправдовують панівне становище чоловіків і підлегле становище жінок, виправдовуючи це природним виникненням такого "балансу".
За який "сексизм" хочуть штрафувати в Україні: аналіз законопроєкта
За словами Олександра Качури, існує рекомендація Комітету міністрів Ради Європи для України щодо законодавчого запровадження поняття "сексизм". На підставі цих рекомендацій і був напрацьовані законопроєкти.
До Верховної Ради було подано два проєкти законів – № 4598 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони проявів сексизму у суспільстві" та № 4599 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за прояви сексизму у суспільстві".
Перший визначає поняття "сексизму" і вносить зміни до кількох законів, що заборонятимуть його прояви. Другий визначає покарання для тих, хто проявлятиме сексизм по відношенню до інших.
Що пропонують називати сексизмом. Відповідно до законодавчої ініціативи, сексизмом є будь-які дії, жести, візуальні прояви, промовлені або написані слова, практика або поведінка, в основі яких лежить ідея про те, що людина або група людей гірші за інших через свою стать, які проявляються у громадській або приватній сфері, в інтернеті і направлені на:
- порушення власної гідності або прав людини чи групи людей;
- сексуальну, психологічну шкоду або страждання особи чи групи осіб;
- створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища;
- перешкоджання незалежності або повноцінному здійсненню прав людини з боку особи чи групи осіб;
- підтримку та посилення ґендерних стереотипів.
Що не буде проявом сексизму. У законопроєкті прописані випадки, які не можуть бути проявами сексизму і дискримінацією за ознаками статі:
- спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів і грудного вигодовування дитини;
- обов’язкова строкова служба для чоловіків, передбачена законом;
- різниця у пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом;
- особливі вимоги з охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною репродуктивного здоров’я.
Куди і як скаржитися на прояви сексизму. Законопроєктом пропонується у п. 1 ч. 2 ст. 262, де йдеться про дрібне хуліганство, додати слово "сексизм". Відтак, у частині відповідальності документ прирівнює ці два явища. Також у документі прописано послідовність дій у разі скарги на прояви сексизму. Скаржитися можна у державні органи, органи місцевого самоврядування і посадовим особам, до Національну поліцію, уповноваженому Верховної Ради з прав людини.
Штрафи за сексизм. Відповідно до законопроєкту № 4599 пропонується встановити відповідальність за прояви сексизму, розширивши статтю 173-2 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Такі правопорушення караються накладенням штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 – 340 грн) або громадськими роботами на термін від 30 до 40 годин, або адміністративним арештом на термін до 7 діб.
Такі ж повторні дії тягнуть за собою штраф від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів (340 – 680 грн), громадські роботи від 40 до 60 годин або адміністративний арешт до 15 діб.
Історія питання в Україні
В Україні поки немає регулярних чи постійних заходів на національному рівні, що могли б дієво контролювати чи впливати на прояви сексизму, зменшуючи їхню частоту. Проте існують інструменти контролю за боротьбою з сексистською рекламою:
Кампанія проти сексизму в політиці та ЗМІ "Повага", що працює з 2014 року і робить медіаприводом сексистські повідомлення (рекламу, телепередачі, виступи публічних осіб), проводить просвітницьку роботу про сексизм та моніторить український медіапростір на гендерну чутливість; інструмент Ліги захисту прав жінок "Гармонія рівних" "Поскаржитись на сексизм" (дозволяє миттєво повідомити через онлан-форму про сексистьку рекламу), освітньо-аналітичний ресурс Гендер в деталях (публікує тематичні матеріали про жіноцтво, гендерну нерівність та подолання стереотипів).
Як у світі справи з сексизмом
Питання проблеми побутового сексизму та гендерного насильства на високому державному рівні надзвичайно гостро стоїть зараз у світі. Зазвичай це дії, спрямовані на жінку лише через те, що вона – жінка. У різних країнах різні види гендерного насильства проявляються частіше чи рідше – через особливості менталітету та культурного розвитку.
До категорії гендерного насильства входять такі види злочинів за ознакою статі:
- Гендерцид — вбивства людей через їхню стать чи у зв'язку з нею; убивство жінок чи чоловіків.
- Фізичне насильство: побої (у контексті сімейного насильства), насильство над проституйованими жінками, насильство над жінками з вадами здоров'я, небезпечні б'юті-практики (бинтування ніг, шийні обручі, нав'язування пластичної хірургії, моделей, танцівниць, спортсменок), торгівля органами;
- Сімейне насильство, у тому числі над дітьми: фізичне (побої), сексуальне (подружні зґвалтування (секс без згоди), розбещення, педофілія), психологічне (приниження, обмеження контактів та ізоляція партнерки від людей, переслідування, патологічні ревнощі), економічне: обмеження прав внаслідок відбирання грошей);
- Психологічне насильство: переслідування, цькування, залякування, шантаж, знущання, приниження;
- Сексуальне насильство: зґвалтування, примусову проституцію і порнографію, сексуальне рабство, торгівлю людьми, сексуальні домагання, сексуальна об'єктивація;
- Табуювання жіночої фізіології та подвійні етичні стандарти щодо сексуальної поведінки і інтимних виборів;
- Міф про красу та небезпечні для життя б'юті-практики для жінок (китайське бинтування ніг, шийні обручі, корсети, пластичні операції, жорсткі дієти), стандарти зовнішності, дискримінація за зовнішнім виглядом при прийомі жінок на роботу.
- Дискримінація на ринку праці: неоплачувана робота, традиційність роботи, яку виконують жінки (хатня робота, виховання, догляд за літніми та неповносправними), різниця зарплат,
- Заборона або несхвалення особам певної статі займатися певними професіями або обіймати посади тільки на тій підставі, що вони належать до тієї чи іншої статі.
У світі триває боротьба за права жінок та зменшення проявів сексизму. Йдеться зокрема про феміністичну мовну реформу, запровадження фемінітивів (включення до мови всіх гендерів із позбавленням від зневажливих/негативних конотацій), активний феміністичний рух за права жінок. Розвиваються і впроваджуються міжнародні кампанії, такі як HeForShe, а також флешмоби (MeToo, ЯНеБоюсьСказати), інформаційні кампанії для подолання сексизму в медіа, такі як "Жінки в червоному" проти упередженості у Вікіпедії".