Роман Світан про війну та мирні переговори
Розширення зони бойових дій у Харківській та, можливо, Сумській областях – не повинно нікого дивувати. У війні з росією кожен кілометр українсько-російського кордону – це лінія фронту. І треба чітко розуміти, що весь українсько-російський кордон буде лінією фронту років на 100.
Про це в етері Апостроф TV розповів військовий експерт, полковник запасу, військовий льотчик-інструктор Роман Світан.
У нас, грубо кажучи, понад 1000 кілометрів кордону з росією. З боку рф це Брянська, Курська, Бєлгородська, Воронезька і Ростовська області. З нашого боку – Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська та Донецька області. А в нас чомусь 10 років більша частина кордону була лайтовим режимом – суто кордоном. Воювали на 400 кілометрах у районі Донбасу. Тобто за принципом – тут воюємо, а на 600 км рибу загортаємо. Ну хто рибу, хто газ, хто що, загалом. Причому з 2014 року була чітка градація – мовляв, Донбас воює і все.
Але з погляду військової логіки весь кордон двох суміжних держав, які воюють між собою – це має бути лінія бойового зіткнення, лінія фронту. А у нас навіть після 2022 року бойові дії проходили лише від Куп'янська і далі на схід. А на північ від Куп'янська жодних боїв. Як бабця нашептала.
Тому ці 600 км кордону однозначно стануть лінією бойового зіткнення. Чому росіяни розпочали в районі Харкова? Це лише їм відомо. Але лінія фронту у нас йде до білоруського кордону.
І треба чітко розуміти, що весь українсько-російський кордон буде лінією фронту років на 100. Жодних переговорів, жодних мирних ініціатив, коли сотні тисяч українців загинули, мільйони людей за кордоном, а ще мільйони щодня ловлять шахеди та ракети. Про які взагалі переговори може йтися.
При цьому у нас досі працює прикордонний перехід з рф – туди ходять, сюди. Тобто десь там війна, а тут рибу загортаємо. Цікава у нас війна виходить, подивитися б в очі цьому режисерові, який так режисує бойові дії.
Тому попереду однозначно розширення бойових дій до Білорусі. Це частина Чернігівської, Сумська та Харківська області – вони однозначно будуть лінією бойового зіткнення. Повторюся, років на 100. Зокрема ще років 10, поки росія розвалиться. І ще під сотню років, поки 3-4 покоління росіян зміняться, як павуки в банці, перегризуться, і поки у них у психоматриці не вимре імперськість. Тобто поки що вони не зрозуміють, що Україна – це земля українців та тих, хто тут живе.
Фронт однозначно розширюватиметься. Більше того, нам це треба робити – не чекати, доки росіяни зараз підуть із Суджи на Суми, а рухатися на Суджу. Нам туди треба рухатися, причому займати кращі оборонні рубежі. Тобто треба нападати. Поки ми оборонятимемося, нас битимуть. Треба міняти психологію, оскільки найкраща оборона – це напад. І чим швидше ми з Сум ударимо по Суджи, тим краще. З Чернігівської області треба вже валити Климово та Клинці. Причому проводити наземні операції для того, щоби покращити свої оборонні позиції. У цьому все питання. Якщо у нас, припустимо, частина сіл знаходиться у низині, ми там не зможемо здійснювати оборонні заходи.
Власне тому у нас на деяких ділянках оборона проходить за 12-15 від лінії кордону, бо кордон у низині. А з боку росіян – висоти. Так треба ці висоти і займати.
Знову ж таки, беремо Суджу, де росіяни накопичують сили для наступу на Суми. Треба зайти туди, відмінусувати ворога і повернутись назад на певні позиції. Звичайно, для цього потрібна певна кількість сил і засобів. Зрозуміло, що у нас їх чомусь немає, хоча всі розповідають останні два роки, що у нас мільйонна армія в строю. А ми цю армію тільки по містах бачимо, коли тцкшники разом із поліцією намагаються когось виловити. Ось нам і мільйонна армія, яка тупцює на місці. Ось її зібрати – і є кому проводити операції.
Тобто треба розгортати всі процеси у зворотний бік. Поки ми захищатимемося і оборонятимемося, нас просто битимуть, що й роблять уже десятий рік. Скільки ще битимуть? Потрібно це припиняти. А можуть це припинити лише люди, які мають психіку борця, а не кролика.
Наступ на Харків
Путін бреше як дихає. У них у планах захоплення не лише Харкова, а й Сум, Києва, Одеси, вихід до Придністров'я, Львів тощо. Вони все розписали. Аж до кордонів Варшавського договору. Найімовірніше, у їхніх планах і половина Німеччини. До Берліна вони спробують дістатися.
Але хотіти і могти – це дві великі різниці. Тим більше, що восьмий десяток пішов. І у путіна одна велика проблема. Він щось хоче, але не може, оскільки немає сил і засобів. Для руху на Харків йому потрібна півмільйонна армія, яка сьогодні пов'язана повністю боями на українській території. Тому вони можуть тільки потоптатися сірою зоною - і не більше. Та й сіра зона - це наша лінія оборони від 3 до 15 км від кордону вглиб країни. І росіяни її частково зайняли. Плюс там зав'язано у боях кілька наших бригад. І ми туди ще й якісь резерви перекинули. Тобто свої завдання росіяни частково виконали. А на Харків їм нема чим йти.
Такі ж сценарії будуть на Сумському та Чернігівському напрямах. І щоб не робити нових сірих зон на території України – треба атакувати на території ворога.
Друге питання – а де мінні поля? А це 600 км. кордону. І якщо зараз хтось знову рибу загортатиме на цих 600 км, то буде велика проблема. Тому і лінію смуги забезпечення треба створювати, і фронт розвертати, і бойові дії років на 100 планувати.
Удари по всьому фронту
Росіяни зараз активізувалися і на Харківському напрямку, і на Запорізькому, і можуть активізуватися на Сумському з єдиною метою - розтягнути наші війська по лінії фронту і щоб ми перекинули частину резервів з Донецького напрямку. Це логіка війни і все прогнозовано. Нічого нового немає, та особливо й не придумаєш.
Відставка Шойгу
У російській армії нічого до ладу не змінилося. Це ж як у борделі – спочатку ліжка поміняли, потім дівчаток. Концепція не зміниться.
Тут треба дивитися інші речі. Росіяни, як і будь-яка країна, мають кінцеві цифри з виробництва військової техніки та боєприпасів. Припустимо, росія вийде на них. Але далі рухатися не зможе, бо потрібний ще один період, щоб будувати нові заводи. Наприклад, щоб побудувати завод із виробництва боєприпасів, спочатку треба побудувати завод із виробництва верстатів, які будуть виробляти ці боєприпаси. А цілий цикл іноді займає десятиліття. А російська економіка зараз вийшла на певні граничні цифри - по боєприпасах, техніці, літаках. І більше вони просто не можуть виготовляти. Тому путін і помчав по сателітах, до того ж Сі Цзіньпіну на килим, як до сюзерена. Тобто збиратиме зі світу по нитці і буде голому сорочка. Але так як голих багато, то сорочки, звичайно на всіх не вистачить.
Якщо дивитися на кінцеві цифри, в які росіяни вперлися, то до кінця року росіяни ще витягатимуть з місць зберігання стару радянську техніку. А далі техніка на складах закінчиться і росіяни просто не встигатимуть поповнювати техніку, якщо у них збережуться такі ж темпи. Тобто до кінця року вони ще банкуватимуть, а вже наступного року у них виникнуть серйозні проблеми. І навряд чи їм допоможе Китай із серйозним постачанням техніки. Є ще Північна Корея. Але й там готуються до війни, тому навряд чи путін у них щось отримає.
І як тільки підійдуть F-16 плюс якщо нам дадуть з десяток Patriot і SAPM/T, то тоді у росіян почнуться проблеми і в авіації.
Тому проблеми у росіян нікуди не поділися, як би вони цих дівчаток не міняли. Проблема у самому борделі. І доки його Інтерпол не накриє, то вони в такому режимі ще бовтатимуться.