16 грудня закінчується термін офіційного перебування Володимира Стельмаха на посаді голови НБУ.
Незабаром закінчиться і каденція президентства Віктора Ющенка, тож прикривати главу центробанку буде нікому. А значить, існує ймовірність, що їм доведеться піти обом.
"Економічна правда" зібрала кілька можливих кандидатів у наступники Стельмаха.
Стельмах-патріот
У вівторок голова правління НБУ Володимир Стельмах постав у ролі патріота. Керівник групи його радників Валерій Литвицький розповів, що той готовий залишитися на чолі Нацбанку, поки "партія і уряд" не скажуть, що його остаточно замінили.
"Як законослухняний громадянин голова НБУ виконає рішення президента і парламенту про ротацію і чіплятися за крісло не буде. Але як патріот України він не залишить роботу до прийняття відповідного рішення і готовий продовжити ретельно виконувати обов'язки керівника центрального банку в складний для країни час", - сказав Литвицький.
Він додав ще кілька деталей.
"Володимир Семенович не налаштований подавати заяву про відставку негайно в день закінчення терміну повноважень. Згідно з законодавством, він може, але не зобов'язаний це робити. Голова НБУ здоровий і відчуває себе достатньо сильним, щоб забезпечити належне управління діяльністю Нацбанку. Тому ринкам не варто хвилюватися з приводу акуратності монетарної політики і роботи центробанку на валютному ринку", - сказав радник.
Керівник групи радників голови НБУ також пояснив, що українське законодавство не встановлює часових обмежень для глави держави при ухваленні рішення про зміну голови Нацбанку після завершення терміну повноважень його керівника.
Синдром диктатора
До цих заяв можна поставитися двояко.
З одного боку, глава НБУ може справді відчувати відповідальність перед країною і готовий виконати свій обов'язок. Можливо, це і не порожні слова.
З іншого боку, не віриться, що він просто встане і піде. Ігноруючи всі натяки і прямі вказівки на пенсійний вік, Стельмах продовжував багато років тримати Нацбанк у своїх руках. Він пережив всіх і вся, і навіть найбільш зубастий прем'єр і найбільш злагоджений парламент не змогли розкусити цей "горіх".
Стельмах в НБУ - це своєрідний синдром диктатора, без знака "плюс" або "мінус". Просто є надзвичайно впливова людина, яка має величезну владу і нізащо не хоче її віддати.
У прагненні утримати цю владу з'являються диктатори. Загалом, це можуть бути виховані і навіть яскраві люди, але, як кажуть, є нюанси. Тому не варто дивуватися, якщо Стельмах буде керувати банківською системою до ста років, а Ющенко спробує запропонувати його ще на один термін.
Кандидати у Стельмахи
Природно, у кожної політичної сили є свої фаворити. Якщо лідер цієї сили стане президентом, він зможе подати свого кандидата на посаду голови НБУ.
Наприклад, у БЮТ до банківського крила традиційно належав Юрій Полунєєв. А з осені 2008 року на бік Юлії Тимошенко перейшов екс-заступник голови НБУ Олександр Савченко, відомий зв'язками з бізнесменом Григорієм Суркісом. У тіньовому уряді Партії регіонів посаду голови НБУ займає Сергій Льовочкін. Подейкують, що свого часу, коли формувався тіньовий Кабмін, його основним суперником був почесний президент Укргазбанку Василь Горбаль. Можливо, всі ці люди і мають шанс обійняти посаду голови НБУ. Втім, набагато цікавіше, кого вважають найбільш ймовірним кандидатом самі банкіри. Офіційно з цього приводу висловився лише голова правління "ВТБ Банку" Вадим Пушкарьов в інтерв'ю "Економічній правді".
"Сьогодні я бачу загалом трьох гідних банкірів: Бориса Тимонькіна, Олександра Шлапака і, напевно, Ігоря Юшка. Хоча Ігоря активно пов'язують з Партією регіонів, я думаю, він дуже грамотно будує ділову і політичну кар'єру. Він ніколи не висловлював своїх політичних уподобань", - сказав фінансист.
На його думку, ці люди мають великий адміністративний і практичний досвід.
"За ними немає шлейфу підтверджених - підкреслюю, підтверджених! - звинувачень, і всі троє позитивно сприймаються банківським співтовариством", - додав банкір.
Крім вказаних осіб, учасники ринку називають також імена Петра Порошенка, Анатолія Шаповалова, Павла Сенища, Сергія Тігіпка і Арсенія Яценюка.
Кар'єру фінансиста Борис Тимонькін починав, працюючи фінансовим директором у Петра Порошенка. З 1993 року він перейшов у ПУМБ, з якого почалася блискуча кар'єра банкіра. Після цього Тимонькін очолив Укрсоцбанк, який сьогодні входить до десятки найбільших фінансових установ країни.
На посаді голови правління він пережив дві зміни власників банку і досі незамінний. Тимонькін має великий авторитет серед банкірів, не в останню чергу - завдяки досвіду, вмінню вести переговори і здатності говорити переконливо.
Олександр Шлапак на Львівщині вважається одним з олігархів. Втім, Україна знає його як першого заступника глави Секретаріату президента Віктора Ющенка. До цього він встиг попрацювати в Мінекономіки, Держказначействі і НБУ.
З банківською системою Шлапак знайомий з 1990 років, коли він разом з Сергієм Тігіпком починав працювати у Приватбанку. Коли Тігіпко став головою НБУ, фінансист обійняв посаду його заступника і став курирувати банківський нагляд.
Нічим особливим на цій посаді Шлапак не відзначився, але його поважали і навіть трохи боялися. Шлапак не є практикуючим банкіром, але має достатній авторитет.
Ігор Юшко був народним депутатом, міністром фінансів і членом Ради НБУ. Спочатку він вважався довіреною особою "донецьких", а потім - Віктора Пінчука. Юшко навіть очолював наглядову раду Укрсоцбанку, яким до продажу італійцям володів олігарх.
Кар'єру банкіра Юшко починав у тому ж ПУМБі. Зараз він керує дочірнім українським підрозділом "Сбєрбанку Росії". За словами Пушкарьова, установа має хороші перспективи.
Можна вважати, що ці троє є новою генерацією банкірів.
З відходом Стельмаха може припинитися династія "радянських" керівників Нацбанку, яка почалася із засновника установи Вадима Гетьмана і продовжилася Анатолієм Матвієнком, Володимиром Стельмахом та Віктором Ющенком. Вони бачили, що банки і економіка можуть функціонувати в рамках планової системи.
"Нові" банкіри працювали уже в іншій системі - орієнтованій на комерційний результат. Вони знають, як вести бізнес з приватними підприємствами.
Політики або чиновники
Петро Порошенко завжди вважався потенційним кандидатом на посаду голови НБУ. Особливо сильними стали ці підозри, коли бізнесмен і політик очолив Раду Нацбанку - дорадчу надбудову над регулятором.
Підозри не зняті навіть зараз, коли Порошенко став міністром закордонних справ і, схоже, навіть перейшов у категорію наближених до Юлії Тимошенко. Природно, він теж є кандидатом на пост глави НБУ. Схоже, якщо Порошенко отримає таку пропозицію, то не зможе від неї відмовитися.
Навпаки, Сергій Тігіпко і Арсеній Яценюк сьогодні є кандидатами в президенти і навряд чи погодяться очолити Нацбанк. Для них це був би крок назад по вертикалі політичних амбіцій. Однак вони теж увійшли до "хіт-параду" "ЕП".
Тігіпко свого часу "підняв" Приватбанк, а потім пішов у велику політику. Паралельно він розвивав власний бізнес. Для нього характерні системність і твердість у досягненні поставлених цілей. Однак він не любить лідерів поруч з собою і схильний без зволікань пожертвувати навіть близьким оточенням.
Якщо Тігіпко добре пам'ятає радянські часи, то Арсеній Яценюк знає їх більше за спогадами юності. Молодий фінансист став відомим у 2004 році, коли йому довелося боротися з банківською кризою під час помаранчевої революції.
Можна по-різному ставитися до тих подій. Хтось схильний віддавати почесті Тігіпку, який тоді усунувся від керівництва НБУ, а в розпал кризи подав у відставку. Однак тоді все виглядало так, ніби Тігіпко втік, кинувши систему на молодого заступника.
Яценюк, до його честі, витримав і заслужив повагу колег. Хоча, безумовно, залишається багато банкірів, які йому не симпатизують. Частково таке ставлення викликане своєрідною жорсткою манерою, у якій Яценюк спілкується з людьми.
Навпаки, нинішній перший заступник голови НБУ Анатолій Шаповалов славиться комунікабельністю і товариськістю. Він обіймав багато посад у державних органах, тож досвід дозволяє йому вирішувати безліч питань і ні з ким не сваритися.
Професійний чиновник Шаповалов може бути зручною кандидатурою за будь-якої влади. Зрештою, він і сьогодні фактично керує роботою НБУ.
Втім, іноді говорять, що Шаповалов - ідеальний перший заступник голови, бо він ніколи не був помічений у просуванні власної ідейної лінії. Цілком може бути, що це не специфіка Шаповалова. З іншого боку варто визнати: при Стельмахові складно мати власні переконання, які відрізняються від його лінії.
Ще один заступник голови НБУ Павло Сенищ з'явився у списку "ЕП" майже випадково. Восени 2008 року прем'єр Юлія Тимошенко заявила, що місце Стельмаха може зайняти "гідний заступник голови". Тоді всі подумали про Олександра Савченка, якого підозрювали у "зливі" інформації прем'єру.
Втім, побіжно згадувалася і кандидатура Сенища. Говорили, що у нього гарні стосунки з Тимошенко, хоча підтверджень цьому немає - на відміну від Савченка, який став заступником міністра фінансів.
Однак банкіри сумніваються, що ця людина стане головою НБУ. У Нацбанку Сенищ обіймав посаду, яку можна прирівняти до позиції головного бухгалтера на підприємстві. Посада важлива, але недостатньо значуща, аби претендувати на крісло керівника.
Носії ідеології
"Економічна правда" звернулася за коментарем до колишнього заступника голови НБУ Сергія Яременка. Довгі роки він відомий як єдина людина, яка критикує дії Стельмаха і Нацбанку з економічної точки зору.
Як і Стельмах, Яременко має великий досвід роботи і в радянській, і в українській банківських системах. Однак його погляди не збігалися з позицією глави регулятора, тому Яременко пішов з НБУ.
"Ще в листопаді 2008 року я говорив: не можна довіряти вихід з кризи тим, хто нас у неї завів. Зміна керівництва Нацбанку була об'єктивно необхідна, щоб змінити підходи. І справді, результати роботи нинішньої монетарної влади показують, що ми заглибилися у кризу, і вона вже є системною", - вважає банкір.
На його думку, названі вище кандидати є носіями попередньої ідеології, і в нинішніх умовах вони не зможуть вивести систему з кризи.
"Вся "фінансова еліта" формувалася на постулатах, які призвели світові фінанси до краху. Політика НБУ залежить від першої особи. Оскільки вона її підтримала і прийняла ідеологію МВФ, результат не міг бути іншим", - сказав Яременко.
Він упевнений, що майбутній голова повинен мати нові підходи, і фінансова громадськість мусить дізнатися про його політику ще до затвердження на посаду.
"Мова йде про шляхи та методи відновлення банківської системи, а також про основні принципи її подальшого функціонування. Нові підходи зможе застосувати тільки сильна особистість, яка має тверді переконання в адекватності заходів, що відповідають сьогоднішній ситуації - як в Україні, так і в світі", - вважає Яременко.
Сергій Лямець
Джерело