Українці не бачать позитиву в онлайн-навчанні
Стабільний початок нового навчального року 2020-2021 опинився під загрозою. Днями в.о. міністра освіти Любомира Мандзій заявила, що в уряді немає узгодженого рішення щодо того, чи повернуться з 1 вересня діти в школи, або ж учням знову доведеться скуштувати всі "принади" дистанційного навчання по-українськи.
За словами Мандзій, все залежатиме від розвитку епідеміологічної ситуації у найближчі кілька місяців. Тим часом, формат віддаленого навчання, який практикувався в загальноосвітніх навчальних закладах у період жорсткого карантину, влаштовував далеко не всіх дітей та їхніх батьків: стабільний доступ до Інтернету є далеко не в кожній родині, комунікація "учень-учитель" в онлайні виявилася порушена, та й самі педагоги виявилися не готові давати знання в нових реаліях. "Апостроф" поспілкувався з батьками, чиї діти в період карантину вже проходили дистанційне навчання і дізнався їхню думку про перспективи повернення освіти в онлайн.
Два варіанти
Розмови про повернення дистанційної освіти в новому навчальному році, активно ходять не тільки в високих кабінетах чиновників, а й на рівні шкіл. І хоч формально ніяких вказівок поки немає, реально педагоги до цього готуються.
"У нас в школі ходять різні чутки, - каже "Апострофу" батько п'ятикласника з Броварів Олександр Гук. - За однією інформацією, вчителям дали команду з 1 вересня готуватися до віддаленого навчання. За іншою інформацією, класи будуть ділити на дві зміни, щоб замість 36 учнів в класі 18 учнів займалися в першу зміну, а ще 18 в другу. Але я з трудом уявляю собі реалізацію другого варіанту - де брати стільки вчителів? Та й в принципі, що перший, що другий варіанти зводиться до того, що батьки не зможуть повноцінно бути присутніми на роботі. Тому хотілося б, щоб влада якось продумала, що робити батькам, які не можуть залишатися з дітьми удома. щоб влада задумалася про це серйозно, а не формально".
Разом з тим, повернення до тотальної дистанційки, оцінюється батьками як негативний сценарій.
"Ну, чесно кажучи, те, що у нас було навесні, це не було ніяким онлайн-навчанням, - розповідає батько семикласника із Запоріжжя Ігор Бакаєв. - Дітям просто надсилали простирадла завдань, їх виконання контролювалося абияк, пояснити нову тему через Zoom (сервіс відеоконференцій, - "Апостроф"), не всі вчителі були у змозі. Це був повний бардак, і, коли він нарешті закінчився, ми з дружиною і сином зітхнули з полегшенням. Але тепер ймовірно цей бардак повернеться".
"Це знущання і над дітьми, і над батьками. Якість такої форми освіти на нулі, хоча б тому, що батьки не вчителі, але саме батькам довелося вчити дітей 3 місяці, як вміли, як могли. Але цього явно недостатньо для якісного засвоєння шкільної програми. Участь же школи була тільки в тому, щоб виставити завдання на сайті школи і перевірити відіслані виконані завдання", - скаржиться харків'янка Олена Халіна.
"Що таке дистанційне навчання? Діти стануть тупими дикунами, якщо в молодшій школі батьки ще можуть хоч якось пояснити дитині предмет, то за старшу дочку я мовчу. А якщо в сім'ї троє і більше дітей, це ж можна звихнутися з уроками. Я вважаю, що вчитель для того і є, щоб навчити, і щоб у дитини був живий контакт з ним. А онлайн уроки діти особливо й дивитися не хочуть і не поспішають заглиблюватися в процес. Але ж були і раніше страшні хвороби, війна, голод, але в школу діти ходили і отримували знання... А корона у нас вже ніде не дінеться - це назавжди. І що, все закриваємо і спокійно деградуємо", - обурюється киянка Оксана Сергієнко.
"Відновлення дистанційного навчання, звичайно, не найкращий варіант як для батьків, які виявляються прив'язаними до дітей і не можуть ходити на роботу, так і для самих дітей, які позбавлені живого спілкування з однолітками і вчителями", - додає Олександр Гук.
А живе спілкування з однолітками - не менш важливий аспект освіти, ніж саме отримання знань.
"Якщо дитина звикне постійно сидіти за комп'ютером, то втратить смак до життя, - каже Олена Савінова - мама столичного випускника, якій має всі шанси вчитися віддалено у виші. - Коли дитина ходить в школу, то знає, що потрібно зібратися, чисто одягнутися, поїсти... А за комп'ютером вона просто розслабляється. Таким чином, дитина не зможе соціалізуватися. Після 14-ти років основний вид діяльності дитини - спілкування. У школі ж діти відпрацьовують майбутні моделі поведінки, спілкуючись зі своїми однолітками. Вони вчаться любити, ревнувати, говорити "ні", наводити аргументи. І якщо пропустити цей етап дорослішання, то потім буде вже пізно. Дитина буде травмована".
Проте, якщо в кінці літа статистика інфікування коронавірусів різко поповзе вгору, живе спілкування доведеться відкласти, адже здоров'я дітей важливіше.
"Краще займатися з дитиною вдома, ніж потім займатися з дитиною інтенсивною терапією. Якщо епідеміологічна ситуація вимагатиме відновлення карантину, то діватися нікуди. Хоч це й не радує. Вести дитину в переповнений клас, а класи у нас майже всі переповнені - не найкращий варіант, якщо кожен день виявляють по тисячі нових інфікованих коронавірусом", - нарікає Олександр Гук.
Здоров'я важливіше?
Але чи дійсно освітній карантин здатний зберегти здоров'я дітей? Як розповіла мешканка Києва Маріанна, в результаті дистанційного навчання, здоров'я її двох дочок навпаки погіршилося.
"Чула, що дистанційну освіту хочуть вводити на постійній основі. Я і двоє моїх доньок сприйняли ці новини з жахом, - скаржиться Маріанна. - Справа в тому, що для моїх дочок дистанційна освіта перетворилася на постійний стрес і проблеми зі здоров'ям. Наприклад, старша дочка закінчила п'ятий клас. У дитини збився режим дня. Якщо раніше вона вставала о 7-7:30, а лягала спати о 21:00 і все встигала, то протягом так званого дистанційного навчання вона почала дуже втомлюватися, стала лягати пізно, спати до 10 ранку. У неї дуже погіршився зір. У старшої доньки короткозорість, і лікар-офтальмолог категорично заборонив їй різні гаджети: максимум 30 хвилин на день їй можна. А дистанційна освіта прив'язана до гаджетів. Дитина стала менше рухатися, не хотіла виходити на вулицю. На каналах були організовані телеуроки. Але в перервах між ними з'являлася реклама та новини. Дитина знав все: і Зеленського, і політику, і коронавірус. Навіщо це їй? Навіщо її ще більше вводити в стрес?".
Постраждала від дистанційки і якість навчального процесу у молодшої дочки Маріанни.
"Моя молодша дочка гіперактивна: їй важко змусити себе сісти і зробити уроки. Всі батьки знають, що навчальна інформація, яка подається батьками, гірше сприймається, ніж коли інформацію подає стороння людина - вчитель. Коли я намагалася вчити молодшу дочку, то вона мене не сприймала. В результаті за 200 гривень на годину мені довелося наймати репетитора, який має досвід викладання у молодших класах. Тому діти були дуже засмучені дистанційним навчанням. І якщо хтось говорить, що дистанційне навчання - це питання здоров'я дітей, то здоров'я моїх дітей тільки погіршилося і до сих пір не може прийти в норму", - резюмувала киянка.
Дійсно, за словами Олени Савінової, для дітей молодшого шкільного віку та їхніх батьків віддалене навчання перетворюється на важке випробування.
"Такі діти не можуть перебувати біля екрану монітора довше 10-15 хвилин, щоб постійно зберігати увагу, - зазначає Савінова. - Але чиновники нашим батькам постійно прищеплюють почуття провини. Мовляв, це ж ваші діти, ви ж їх народжували, так тепер давайте займайтеся ними. Але займатися і вчити це різні речі. Функція батьків - любити дитину і підтримувати її незважаючи ні на що. Але це завдання погано поєднується з встановленням особистісних рамок. А ось педагог якраз повинен вибудовувати рамки, показувати, що соціально прийнятно, а що ні. Державі дуже зручно перекласти функції усього на батьків під приводом коронавірусу. Адже батькам ще потрібно ще якось працювати, щоб годувати дітей".
Тим часом, зовсім відмовлятися від бонусів віддаленого навчання було б неправильно. Поєднувати онлайн з класно-урочною системою вигідно для самих же дітей.
"Онлайн-освіта може бути лише допоміжною. Наприклад, якщо дитина дуже цікавиться якимось предметом, вона може прослухати ще додаткові лекції видатних фахівців, скачати більш розширений підручник. Тому поєднувати можна, але лише одне онлайн-освіта - це неправильно. Соціальні і когнітивні наслідки онлайн-освіти ще не вивчені, адже ніколи в світі такого не було", - резюмувала Олена Савінова.