Песимізм, шанси і поради небайдужим батькам
Скоро завершується навчальний рік, і це привід поговорити про те, чого навчають у школі. Особливо в початковій, де закладається базис знань для майбутнього. Як математик я зацікавилася математичною освітою малюків, а підштовхнули до цього розповіді друзів та родичів, чиї діти навчаються в початковій школі. І річ тут не в дистанційному навчанні, проблема системна й глибока. Одразу скажу — висновки вийшли песимістичні. Хоча і не без шансу на зміни.
Чого чекає держава від учителя початкових класів?
Пів року тому було затверджено професійний стандарт для вчителів початкової школи. Серед компетентностей , які мають бути у вчителя, докладно описано м'які навички (командна робота, міжособистісна взаємодія, інноваційність тощо), мовно-комунікативну і предметно-методичну компетентності. А знань із математики від педагога не вимагають. Бо предметно-методична компетентність передбачає вміння викладати певну дисципліну, а не знати її (хоча ці дві речі в ідеалі мають бути взаємопов′язані), і включає здатність «моделювати зміст навчання відповідно до обов'язкових результатів навчання учнів; формувати та розвивати в учнів ключові компетентності та уміння, спільні для всіх компетентностей; здійснювати інтегроване навчання учнів; добирати і використовувати сучасні та ефективні методики і технології навчання, виховання і розвитку учнів; розвивати в учнів критичне мислення; здійснювати оцінювання та моніторинг результатів навчання учнів на засадах компетентнісного підходу; формувати ціннісні ставлення учнів».
Слова «математика» чи його похідних у профстандарті знайти я не змогла. Є вимога «демонструвати академічні знання з освітньої галузі/навчального курсу» . Це означає знати математику в межах початкової школи? Але для вчителя такий рівень знань— мізерний, він не дасть математичної компетентності, розуміння практичного застосування математики та формування бази для наступного навчання і професійної діяльності. Отже, ніяка математична компетентність і знання за межами курсу початкової школи від учителя не вимагаються. Не вимагається бодай розуміння шкільного курсу математики, зацікавленість і вміння зацікавити дітей.
Це означає, що на спеціальність «Початкова освіта» до ЗВО косяками підуть абітурієнти, які не знають математики. Я читала скарги директорів шкіл на молодих учителів, що не в змозі викладати математику вже після другого класу. У виші вони вивчали тільки методику викладання на рівні «необхідно зберігати контингент студентів», без спроб подолати власну математичну тривожність цих студентів.
Хоч і від випускників шкіл після скасування ДПА у формі ЗНО базові знання математики не вимагаються (оцінки поставлять усе одно, вимоги навчити хоча б базових навичок на рівні початкової школи — немає). В законодавстві вимога ДПА у формі ЗНО з математики є — але лобі тих, хто хоче хороших оцінок без знань, достатньо потужне, аби ця ідея вмерла назавжди. Депутати хочуть щастя для недумаючих виборців і добрих оцінок своїм дітям. Підстави пожаліти діток знайдуться.
Що є в підручниках із математики?
До всіх проблем додається специфіка НУШ з гаслами та пріоритетами емоційного комфорту, м'яких навичок, ігрових методик… — і специфічними підручниками, непридатними для самостійного навчання навіть із допомогою батьків. Далі навчання базується на тезі «учні мають знання та навички за попередні етапи навчання, і необхідно виконувати програму». Результативність навчання не вимагається ні від учнів, ні від учителів. Стаття в Конституції про обов'язкову середню освіту трактується як обов'язковість перебування дітей у списках учнів і видачі документа про здобуття «середньої освіти». Політичної волі вимагати незалежного оцінювання результатів навчання всіх випускників середньої школи я очікувати не можу.
Батькам, які хочуть самотужки підтримати вивчення математики їхньою дитиною, не завжди це вдається. По-перше, тому, що більшість матеріалу викладається у класі, а в підручниках є далеко не все, і вони написані так, що батькам буває важко в них розібратися. По-друге, тому, що в нас немає інформаційних курсів із математики для батьків, як в інших країнах. Ми намагалися їх організувати, але спроби не увінчалися успіхом. До нас прийшли лише викладачі альтернативних шкіл. Такі школи намагаються щось змінити, шукають небайдужих учителів, навіть створюють свої навчальні програми, залучаючи науковців. Але серед контингенту батьків, які платять гроші, значного попиту на математику немає.
Прогнозований «результат навчання» в умовах щастя без вимог і зусиль — масова відсутність елементарних знань із математики для більшості дітей та дорослих. Під словом «базових» я маю на увазі знання рівня саме початкової школи — тобто елементарну арифметику, елементи геометрії та застосування цих знань до простих практичних задач типу виміряти площу прямокутної кімнати. Логарифми теж корисні — хоча б для розуміння, що таке освітленість поверхні чи кількість інформації, — але хотіти знання, що таке логарифми, хоча б від відносно освіченого прошарку населення вже марно.
Що робити батькам і всім, хто зацікавлений у якісній освіті?
По-перше, не заплющувати очі на реальну ситуацію. Тобто батьки мають розуміти, що, з високою ймовірністю, дитина не отримає у школі належних знань. За результатами дослідження PISA, базових математичних знань не мають приблизно 30% 15-річних учнів. Роботодавці мають розуміти, що саме ці молоді люди прийдуть на переважну більшість посад. Бо вони не потребують вищої освіти з високими математичними вимогами. Якщо ж базові математичні компетентності роботодавцям таки потрібні — слід брати приклад з інших країн з аналогічними проблемами і налагоджувати тестування базових навичок та коригувальні курси в рамках підвищення кваліфікації і професійного навчання. Калькулятори не допоможуть і не замінять знання арифметики початкової школи робітникам, яким потрібно будувати чи робити ремонти, медсестрам, яким потрібно правильно дозувати ліки, та державним службовцям, яким потрібно адекватно сприймати й аналізувати числову інформацію. Альтернатива — перестати думати стереотипами про «освічену робочу силу в Україні» та вчитись організовувати роботу малоосвічених людей із психологічними бар'єрами перед новими знаннями й навичками.
На жаль, курси базових математичних навичок у ЗВО, коледжах та фаховій передвищій освіті неможливі — бо поки немає шансів, що освітнє керівництво перестане заплющувати очі на реальний рівень знань. Неодноразово чула про досвід викладачів англійської мови та математики в коледжах, які намагалися вчити студентів з нульовими знаннями, починаючи, відповідно, з алфавіту й таблиці множення, — але на вимогу керівництва мусили перестати навчати й повернутися до імітації «вивчення програми».
Що робити сучасним батькам? Розбиратись і намагатися навчити дітей хоча б у межах програми початкової школи та основ математики за 5–6 класи: арифметика без калькулятора, дроби, відсотки, основи геометрії, розуміння числової інформації, підставити число в готову формулу. Шукати відповідну інформацію та літературу. Для більш просунутих — самим учити англійську, щоб користуватися величезним масивом якісної літератури англійською мовою.
Як на мене, багато ідей у підручниках НУШ запозичені з російського курсу Л. Петерсон «Росток». Для батьків немає жодної літератури з цього курсу. Вони не знають, як пояснити дітям завдання, коли в школі ті чогось не зрозуміли. Тому для конкретної роботи з підручниками доведеться порекомендувати лише російські посібники та сайти для батьків щодо цього курсу.
Звісно, якщо є кошти на оплату якісної приватної школи чи надзвичайно пощастило у державній школі з компетентним учителем, який не транслюватиме дітям власну математичну тривожність, чи з репетитором, який не просто буде виконувати домашні завдання, а дасть розуміння, — це чудово.
Якщо не пощастило — навчати дітей самим або усвідомити, що дитина залишиться без базової освіти. Використовувати хоча б наявні ресурси — книжки, відео, сайти, навчальні платформи, гуртки. Гуртки цікавої математики — чудово, але базових навичок замінити не зможуть. Ментальна математика — добре, але не допоможе для всього набору базових знань і не є найкращим використанням часових та фінансових ресурсів.
У нас немає популярних в інших країнах книжок із математики для батьків, і немає шансів, що вони з’являться: книжки з математики продаються погано, і видавці не хочуть їх друкувати. Згадаємо «Наш формат», який видав книжку Барбари Оклі під назвою, де не згадуються числа й математика, хоч і з декоративними формулами на обкладинці: «Навчитися вчитися». Для зацікавлення математикою та як джерело цікавих задач на сайтах видавців навчальної літератури все ще є багато чудових недорогих книжок попередніх років видання, які рекомендую негайно купити на всі наступні класи: їх більше не перевидадуть. Масового попиту на математичну літературу без слова «ЗНО» в назві в Україні немає. Немає вимог знати й отримувати реальну освіту (не просто папірець) — немає попиту на книжки. Немає попиту — немає книжок, немає знань і далі по колу. Розірвати це коло без значних коштів можливо — але цього не буде. Видання книжок з допомогою бюджету і грантів, закупівлі для бібліотек диктуються письменниками, філологами та істориками, які не поділяться з математиками. Тобто — вчитися самим із наявними ресурсами й навчати дітей (ви також забезпечите освіту наступних поколінь ваших нащадків).
Реально оцінювати ситуацію та турбуватися про освіту дітей. Розуміти ризик, що дитина здобуде в початковій школі математичну тривожність — і чим далі, тим важче це буде долати. Тому потрібно говорити з дітьми про математику та практичне використання, розв'язувати цікаві задачки й головоломки, наполегливо формувати базові навички, підтримувати і повторювати. Виховувати наполегливість та радість від подолання труднощів. Шукати для дітей середовище зацікавлених у навчанні. Давати побутові практичні завдання, які потребують математичних навичок. Читати художні книжки разом із дітьми та говорити про прочитане. Джерело багатьох проблем із математикою — насправді слабка функціональна грамотність та труднощі з розумінням письмового тексту.
Формула «дитина — гуманітарій» не пояснює проблем із математикою. Але й дитині-гуманітарію в житті потрібні базові знання рівня початкової школи. Хоча б для того, щоб не вірити числовим маніпуляціям політиків. Розмови про критичне мислення, медіаграмотність та громадянську компетентність без базової математичної грамотності нічого не варті. Природничі науки і грамотність населення щодо власного здоров'я поділяють сумну долю математичної освіти.
З масовою математичною освітою (на відміну від елітно-олімпіадної для кількох тисяч учнів на країну) ситуація наближається до катастрофічної, навіть без урахування проблем дистанційної освіти, і шансів на розуміння та виправлення ситуації на державному рівні я не бачу просто через засадничу недоброчесність освітньої системи. Цю ситуацію послідовно закріплюють уряд і законодавці. Шанс для окремих людей — лише в розумінні батьками та роботодавцями реалій і в їхній зацікавленості оцінювати навички й розвиток своїх дітей і працівників.
Ірина Єгорченко,
старший науковий співробітник Інституту математики НАН України, кандидат фізико-математичних наук. ZN.ua