В Україні сьомий рік йде війна, але пов'язані з нею злочини досі розглядають цивільні суди. За цей час під слідством опинилися не тільки звичайні бійці, але і бойові генерали.
Військові суди діяли в Україні з перших років незалежності і до 2010 року. Команда екс-президента Віктора Януковича, прийшовши до влади, затіяла масштабну судову реформу. Однією з головних її "жертв" якраз і стали військові трибунали.
Тоді говорили, що такі спецоргани нібито не відповідають "європейським стандартам" і мало завантажені справами. Війна, що почалася навесні 2014 року на сході України, показала, наскільки передчасними були ці заяви.
Тим не менш ні істотне розширення ВСУ, ні ріст кількості "профільних" злочинів не призвели до повернення військових судів або поліції. У той же час Головну військову прокуратуру таки створили – вона проіснувала фактично до 2019 року.
При цьому розмови про реформу військового правосуддя тривали всю каденцію президента Петра Порошенка. Та й сам він навесні 2017 року обіцяв відновити трибунали. Відповідні законопроекти навіть внесли до Ради, але депутати їх так і не прийняли. Чинний глава держави Володимир Зеленський поки що публічно не висловлював свою позицію з цього питання.
За роки війни учасники АТО/ООС не раз ставали фігурантами резонансних справ. І мова не тільки про простих бійців, але і вищий офіцерський склад. Зараз в рамках різних кримінальних проваджень, в тому числі й корупційних, під слідством перебувають генерали Сергій Дроздов, Ігор Павловський, Юрій Аллеров, Андрій Алімпієв і Віктор Назаров.
Питання компетенції
Справа генерала Віктора Назарова підняла широку дискусію про необхідність повернути військові трибунали. Він був заступником начальника Генштабу ЗСУ і на самому початку бойових дій на Донбасі очолював штаб АТО. Саме за дії в той період його зараз і притягують до кримінальної відповідальності.
За версією прокуратури, Назаров не забезпечив достатню організацію і захист рейсу з українськими десантниками в окупований Луганськ. Вночі 14 червня 2014 року бойовики збили транспортний літак Іл-76 з переносного зенітно-ракетного комплексу. В результаті катастрофи загинули 49 українських військових.
У березні 2017 року Павлоградський районний суд Дніпропетровської області визнав генерала Назарова винним в службовій халатності. Колишній начальник штабу АТО отримав сім років позбавлення волі, але під варту так і не відправився, бо вирок був оскаржений.
Тільки в середині грудня 2020 року Дніпровський апеляційний суд завершив процес, залишивши без задоволення скарги підсудного. Але і на цей раз генерал уникнув ув'язнення – Верховний суд призупинив виконання вироку до розгляду касації.
Справа Назарова викликала негативну реакцію в командуванні Збройних сил. Приміром, начальник Генштабу Руслан Хомчак заявив, що у засудженого генерала не було "злочинного наміру" і він просто виконував своє завдання по захисту України.
Звернув увагу на цю історію і колишній Командувач армією США в Європі Бен Ходжес. Він назвав справу Назарова прикладом "розправи над командирами". Американський генерал також заявив, що цивільні судді не можуть розглядати подібні справи.
Військовий прокурор Максим Крим, який і домігся обвинувального вироку Назарову, не згоден з такою думкою.
"У нас в країні є багато справ, наповнених певною специфікою, наприклад, стосовно медичних працівників. Тобто тих справ, де судді не є профільними фахівцями. У той же час суд завжди, виносячи законне рішення, ґрунтується на висновках експертиз, у тому числі військових, де вказані дані про правильність, законність, послідовність дій тих чи інших воєначальників", – сказав він.
Крим звернув увагу, що у справі Назарова є два висновки військово-тактичних експертиз, які, на його думку, підтверджують провину генерала.
"Наявність спеціалізованих судів може тільки прискорити сам процес розгляду справи і розвантажити районні суди. Якщо вони (військові суди, – ред.) будуть, то я в цьому нічого поганого не бачу. У той же час говорити, що цивільні суди не можуть об'єктивно розглянути кримінальну справу, ну, з цим я не можу погодитися", – додав прокурор.
В свою чергу адвокат засудженого Михайло Турик стверджує, що цивільні судді не мають достатніх знань у військовій справі. На його думку, відновлювати спеціальні суди для такої категорії розглядів не просто потрібно, а вкрай необхідно.
"Коли слухали цю справу в Павлограді, в суді першої інстанції, то мені довелося судді роз'яснювати, що "Верховний Головнокомандувач" і "Головнокомандувач" – це дві великі різниці. А вона мені каже: "Де це написано?". Я їй відповів, що в Конституції. І в неї був шок, а військові прокурори сиділи і хихотіли в кулак", – розповів він.
Туманні перспективи
У чинній владі сумніваються, що повернення трибуналів можливе в найближчій перспективі. Співрозмовники видання в Міністерстві юстиції та Комісії з питань правової реформи при Офісі президента стверджують, що це питання поки що не виноситься на обговорення.
Голова комітету Верховної ради з питань національної оборони, безпеки і розвідки Олександр Завітневич ("Слуга народу") вважає, що трибунали в Україні якщо і з'являться, то нескоро. Він нагадав, що де-юре в країні зараз мирний час.
“Для того, щоб військові суди не тільки ефективно працювали, але і не порушували права громадян, необхідно вивчити як практику Європейського суду з прав людини, так і досвід країн світу. Також слід врахувати і особливості роботи в умовах бойових дій, а значить, підвищеного навантаження. Звичайно такий процес потрібен, але створювати окрему гілку судів зараз буде важко, дорого і довго", – сказав він.
На його думку, зараз варто зосередитися на підвищенні кваліфікації суддів, які займаються військовими злочинами. Адже більшість з них ніколи не мали стосунку до армії і не брали участі в бойових діях. У той же час депутат визнав, що цивільні судді обмежені в можливості ефективно і швидко розглядати таку категорію справ.
Голова оборонного комітету також бачить загрозу деморалізації особового складу ЗСУ через вироки учасникам бойових дій. Особливо для офіцерів.
"Звичайно, така небезпека є. За роки війни загинуло багато військовослужбовців, у всіх них були командири, які приймали певні рішення. Ми знаємо, що ситуація не завжди була в нашу користь, тому рішення приймалися швидко і в тих умовах, які були. Я переконаний, що прямого умислу на вчинення злочину командири не мали", – зазначив Завітневич.
Він повідомив, що зараз йде підготовка до створення військової поліції, яка повинна підвищити рівень дисципліни в армії. Але і проблема військових судів ще буде вивчатися в парламенті.
"Питання залишається відкритим, ми у співпраці з Комітетом з питань правової політики будемо більш детально його вивчати та вдосконалювати наше законодавство", – уточнив депутат.
Колишній військовий суддя Олег Ткачук (нині суддя Верховного Суду), який пропрацював у цій системі близько 15 років, вважає, що такий стан справ грає на руку країні-агресору. На його думку, систему військової юстиції руйнували планомірно.
"Я думаю, що рішення від 2010 року про ліквідацію військових судів співзвучне цілому ряду рішень, які були спрямовані на розвал української армії. Я думаю, що це була свідома робота противника. Я думаю, що все, що тоді було з армією зроблено, це свідомо, а у деяких і несвідомо, було зроблено під нашіптуванням ворога", – пояснив Ткачук.
За його словами, Україна гостро потребує військових трибуналів і владі потрібно невідкладно виправити "помилки минулого".
"Справа навіть не в самій юридичній кваліфікації суддів, а в тому, що і для потерпілих і для підсудних важливо, щоб їхні дії оцінювалися тією людиною, яка відчула на собі, що таке проливати кров за Батьківщину або втратити близького товариша по службі", – уточнив Ткачук.
Він визнає, що розглядів у військових судах до 2010 року було відносно небагато. Але в 90% випадків справи розглядали прямо на місці подій – у військових частинах. Це дозволяло оперативно карати винних і припиняти нові порушення. Розвал цієї системи Ткачук називає однією з причин катастрофічного стану української армії на момент російської агресії.
Окремі судові інстанції, які займаються виключно справами проти військовослужбовців, досі працюють у багатьох країнах світу, включаючи США і Росію. Україна вирішила відмовитися від цієї моделі, декларуючи їх "непотрібність" станом на 2010 рік.
Через шість років війни ця теза піддається обгрунтованим сумнівам як серед політиків, так і серед самих військових. У той же час, поки ніщо не вказує на те, що стан справ може змінитися в осяжній перспективі.
ОЛЕГ ЧЕРНИШ, РБК-Україна